січень 2023.
цієї теплої зими літери самі ідуть до рота
турботливо складаються у термін
і весь всесвіт каже про його походження
мова не має значення, коли знаєш, про що ідеться
ти міняєш слова місцями, видозмінюєш дефініцію підбіраєш ліпші звороти
і все здається марним на фоні позеленівшої січневої трави
я чекаю твого дзвінка як поїздки на море
я чекаю тебе
я чекаю тебе як смерті
я чекаю твого слова
я чекаю
коли
ти
нарешті
наважишся
сказати це
вголос
не зав’язуй зі мною вузлів
з присвятою великому вибуху
з присвятою місту і болю зруйнування
Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.
Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.
