Цей тиждень здався мені нескінченним марафоном виснаження. Вже з понеділка я вирушила до мами в село, де на мене чекали гори невідкладних справ: робота в садку, ремонт вольєра для пса, прибирання могил родичів. Фізична праця на свіжому повітрі, з одного боку, дарувала відчуття корисності, з іншого - виснажувала тіло.
Вже в середу я повернулася до міста, де мене очікував передзахист робіт на курсі дизайну. Нерви на межі, безсонні ночі, постійне відчуття, що я не допрацювала, не вивчила, не встигла. На щастя, все пройшло добре, але емоційне виснаження дало про себе знати. Порада: не доводьте себе до того, щоб було потрібно пити енергетики.)
Наступного дня я планувала поїздку до іншого міста, щоб відвідати стоматолога. Проте доля вирішила підкинути мені черговий виклик. Коли потяг вже рушив, мені подзвонили з клініки і повідомили, що через відключення світла прийом скасовується. Розчарування, втрачений час, марна поїздка в холодне дощове місто - все це додало ще більше виснаження.
Додому я повернулася з температурою 35, з відчуттям, що ось-ось звалюся з ніг. Теплий чай, затишний плед і повільний ритм життя потроху повертали мене до тями. Один крок за раз, не поспішаючи, я відчувала, як відновлюються сили.
Цікаво, чи часто мої читачі стикаються з подібним емоційним і фізичним виснаженням? Як ви боретеся з цим? Чи є у вас свої рецепти відновлення сил і душевного спокою?
Поділіться своїми історіями, адже іноді знання того, що ти не самотній у своїх труднощах, може дати сили йти далі.
Пам'ятайте, що навіть найскладніший тиждень рано чи пізно закінчується. І завжди є ресурси, які допоможуть вам відновитися і рухатися вперед.
P.S.: Якщо цей текст чи мої роботи вам відгукнулись, буду вдячна за підтримку. Це дасть мені змогу придбати художні матеріали для нових картин і каву, щоб мати енергію їх писати. Щиро дякую за увагу!
Переглянути мою творчість можна тут: https://www.instagram.com/lucy.ko.art
