Тру лайф. Жити нудно - соромно? Записка 2


Сьогодні я хотіла написати щось більш мотивуюче, та життя бентежне.

Ви також часто задумуєтесь над тим, що життя скучне, всі весело його проводять, а ви просто вбиваєте час. Особисто я - часто про це все думаю.
Насправді, мені інколи дуже боляче, тому що є купа людей в яких більше можливостей, друзів, часу, грошей, а я приречена сидіти, працювати та вставати о 5:30, щоб встигнути на пари.

Болить, та нити я собі не дозволяю. Настав час діяти. Як? Не знаю. Але точно не сидіти та плакати увесь день. Насправді, у всіх людей життя побутове, просто в соцмережах ми бачимо лише щось цікаве, вирізки по кілька секунд, які сповнені емоцій. Я ж рідко знімаю відео чи фотографую себе, ось і залишаюсь без цих спогадів. Тому, тепер до мене ще приходить думка видалити інстаграм, але там багато важливих чатів.

До чого я це все пишу? Напевно, щоб заспокоїти себе та інших. У мене не є тупе чи скучне життя, я просто зразу забуваю про хороші моменти, бо так працює наш мозок.
Треба якось це вирішувати, можливо знімати себе на відео, коли я щаслива? Не знаю, але я б хотіла винести для себе з цього якийсь інсайт, щось як:

“Ніхто не буває щасливим постійно, просто сумне життя не набирає багато лайків у соцмережах”

А що думаєте ви?

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
кіцуне
кіцуне@lilith

326Прочитань
5Автори
19Читачі
На Друкарні з 16 травня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Історії осіннього настрою.

    Вже було раніше: “Зі мною з полиць пішли троє..” Отже про першу якось потім, друга прониклива. Наче проста, але в’їдається, огортає. “Історії про троянди, дощ і сіль”. Не знаю що закладалось в написанні, але мене сповнює світла туга.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми
  • Ви помічали, що горе вміє чекати?..

    Що горе неможливо заховати настільки глибоко і так далеко, щоб воно, умовно кажучи, перестало про себе нагадувати. Як би довго ви його не відкладали, як би не навантажували себе справами, як би ви себе не відволікали – рано чи пізно

    Теми цього довгочиту:

    Горе І Втрата
  • Давайте про любов!

    І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане?

    Теми цього довгочиту:

    Публіцистика

Коментарі (2)

Я думаю, що все таки є різниця у життях різних людей, хтось веселіше проводить час, хтось нудніше і ще залежить від того, що саме ти вважаєш нудним і так далі 🙃

Вам також сподобається

  • Історії осіннього настрою.

    Вже було раніше: “Зі мною з полиць пішли троє..” Отже про першу якось потім, друга прониклива. Наче проста, але в’їдається, огортає. “Історії про троянди, дощ і сіль”. Не знаю що закладалось в написанні, але мене сповнює світла туга.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми
  • Ви помічали, що горе вміє чекати?..

    Що горе неможливо заховати настільки глибоко і так далеко, щоб воно, умовно кажучи, перестало про себе нагадувати. Як би довго ви його не відкладали, як би не навантажували себе справами, як би ви себе не відволікали – рано чи пізно

    Теми цього довгочиту:

    Горе І Втрата
  • Давайте про любов!

    І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане?

    Теми цього довгочиту:

    Публіцистика