Божевілля північного карлика призвела до логічного кінця, до війни з Україною. Загалом в цьому нічого дивного немає, росія завжди мала претензії до своїх сусідів. Так повелося і це на генетичному рівні, можна простежити чіткі історичні паралелі. Як створювався народ так і буде продовжувати жити (яке коріння таке й насіння). Народ мисливець та збирач лісових ягід не може бути творцем. Тільки мисливство на тварин, людей або держав, тільки збирання диких ягід, грошей, територій.
Це про Росію, там все зрозуміло. У Україні ситуація цікавіша для спостереження. Україна захищає свої землі від загарбників. Після високих податків, оплати ЖКГ, цін на товари, низьких зарплат, розграбування країни, люди все одно знайшли в собі сили, щоб захистити землю на якій живуть. Я не говорю" свою землю", ця земля не належить тим, хто віддає свої життя за землі,і підприємства олігархів і продажних політиків, тим більше що усі ці персонажі, винні в розв'язуванні війни, втекли ще до початку військових дій. Дуже нагадує історичні паралелі. Після вторгнення м.-татарської орди, майже триста років по тому, нашу країну знищували всі кому не лінь: монголи, московити, ляхи, кримські татари і на захист ставали саме ті кому нема чого захищати – прості селяни. Маючі маленькій клаптик землі вони готові були покласти своє життя за те чого у них майже нема. Во істину святі люди. А от вельможі, ті навпаки, боронитися не хотіли, простіше домовитися із загарбником щоб ніж ризикувати своїми чималими статками.
Я не хочу сказати, що не варто захищати свою землю від загарбників, це святий обов’язок щирого громадянина країни в якій він проживає. Я хочу сказати, що вектор до перемоги повинний бути іншим. На місті правителя вільного світу можна було пообіцяти землі селянам, заводи робітникам (не факт що виконають). Звичайно навряд чи когось з громадян натхне така промова, тим більше що таке вже було, але зробити так щоб вся країна робила на перемогу, щоб вся країна знала що вона захищає національні цінності і надалі розбудовує вільну, демократичну і справедливу державу, варто було б спробувати.
Війна скінчиться, люди повернуться до звичайного життя і знову погнуться високі ціни, маленькі зарплати, суцільні крадіжки чиновників та олігархів і знову страждання та пошук далекого ворога. У цьому мі від Росії не відрізняємось, і в тім не відрізняємось від будь якої олігархічної системи.
Війна добрі промиває мозок простому людові та на довгі роки змусить терпіти крадіжки та знущання над собою, «аби війни не було». Після поразки росії в Україні, а це обов’язково трапиться, Путін сам попросить у Заходу напад на Россію, або сам спровокує військовий конфлікт, щоб підняти дух російського народу і народ підтримає таку ініціативу бовійна єдине що тримає росію як державу.
У нас інша справа, «аби війни не було», і знову пересічний українець стане раком на своєму клаптику землі, буде толерувати «хороших руських», байдуже ставитися до політики, обирати всіляких покидьків і аферистів, які пообіцяють солодке життя та стануть самі такими же покидьками як ті яких вони обирали.
Усе повертається на круги сво
я.
