У 2023 році в Судані сталася спроба військового перевороту зі сторони Сил швидкого реагування. Для багатьох з нас ця країна була маловідомою до того часу. Але ця країна на південь від Єгипту відіграє важливу роль в новій холодній війні. Сьогодні ми поговоримо про війну ГУР з ПВК Вагнер в цій африканській країні.
З моменту проголошення незалежності в 1956 році в Судані відбулося понад 15 військових переворотів. Лише в короткі проміжки часу в цій країні функціонували демократичний уряд та парламент. З 1993 року Суданом правив Омар аль-Башир, військовий, який брав участь в війнах проти Ізраїлю. Саме з його правлінням пов’язують встановлення ісламського фундаменталізму в країні. Аль-Башир був першим чинним лідером на якого видав ордер на арешт Міжнародний кримінальний суд. Це було спричинено його любов’ю до етнічних чисток в провінції Дарфур, які часто були геноцидними актами проти неарабського населення провінції.
Для боротьби з повстанцями у провінції Дарфур, Омар аль-Башир прикликав до своїх лав арабських торговців верблюдами. Також він мав неофіційну підтримку лідера Лівії Муаммар Каддафі. Ополчення для боротьби з повстанцями отримало назву Джанджавіти (демони(джини) на конях). Ці загони уславилися жорстокими етнічними чистками, зґвалтуваннями та грабежами. У 2013 році аль-Башир легалізував Джанджавідів у формі Сил швидкої підтримки, а також оголосив, що RSF буде передано під командування їх колишнього командира Мохамеда Хамдана Дагало, більш відомого як Хемедті.
Від аль-Башира Хемедті отримав кілька золотих рент у пацифікованому Дарфурі, що сильно сприяло його особистому багатству. А сили швидкої підтримки Судан використовував для підтримки своїх союзників у Ємені та Лівії. Саме там Хемедті налагодив зв’язки з Вагнером. До факту, слід згадати, що Путін активно підтримував аль-Башира, бажаючи перетворити Судан у хаб російського впливу на Червоному морі.
У грудні 2018 року почалися протести проти режиму аль-Башира, що поклало початок першій фазі Суданської революції. Народ втомився від бідності. Показовим фактом цього є те, що інфляція Судану була другою після Венесуели. Вісім місяців тривалої громадянської непокори зустріли жорстокими репресіями. У квітні 2019 року військові (включаючи Сили швидкого реагування) скинули аль-Башира в результаті державного перевороту, завершивши його три десятиліття правління. Армія створила Перехідну військову раду, що мала ознаки класичної хунти. І усе б так залишилося, якби не тиск суспільства та країн Африканського союзу, які заставили Перехідну військову раду почати передавати владу цивільним. Було створено Перехідну раду суверенітету (уряд єдності між військовими та цивільними) та призначено вибори на жовтень 2023 року. Але не все сталося як гадалося.
Сили швидкої підтримки вирішили взяти владу у свої руки, використовуючи фактор раптовості передислокації власних сил до столиці. Вважається, що причиною було бажання, колишніх джанджавітів зберегти владу в Хартумі. А для кращого ефекту, були залучені представники ПВК “Вагнер”, які мали гарантувати для путчистів легку перемогу. Для Прігожина, що Судан, що сусідня ЦАР були “прибутковими бізнесами”. “Повар Путіна” активно видобував цінні мінерали зі згоди місцевих диктаторів, яких він підтримував. Тобто відбулося накладення російських геополітичних інтересів та приватного інтересу Прігожина в Судані, що сприяло знаходженню в країні табору ПВК у розмірі 3000 бійців.
15 квітня почався путч в Судані, сили правителя країни Абдель Фаттах аль-Бурхана трималися виключно на республіканській гвардії та вірних частинах. Де-факто, офіційний уряд був у облозі. Тому аль-Бурхана вирішив звернутися до України аби та допомогла врівноважити сили путчистів. Звісно, що Бурхана підтримували й сусіди, наприклад єгиптяни, але саме наші бійці відіграли важливу роль в посилені сили уряду.
Перша група українських військових у складі 100 бійців прибула до Судану на чартерному літаку в середині серпня 2023. Вона складалася переважно з бійців підрозділу “Тимура” Головного управління розвідки. Першим кроком було вивезення аль-Бурхана з обложеної столиці до вірного уряду міста Порт-Судан. Саме звідти невдовзі він вирушить до Ірландії для зустрічі з президентом Зеленським. Враховуючи, що попередній лідер Омар аль-Башир на 87% оснастив свою армію совіцьким\російським озброєнням, то українська сторона була дуже зацікавлена отримати це добро. Ми це можемо й зараз побачити на деяких фото з фронту, де використовується суданська зброя.
Першочергове завдання ГУР було відносно простим: розвідка, збір відповідної інформації про переміщення ворога, використання напрямків та автодоріг та дані про кількість особового складу. Також українські “специ” почали розуміти й специфіку місцевої війни. Обидві сторони воювали з дуже поганим оснащенням без знаків розпізнавання, що приводило до частих випадків дружнього вогню. Іншою особливістю, була відсутність у путчистів приладів для ведення війни уночі. Українські військові зосередились на проведенні нічних операцій із застосуванням пристроїв нічного бачення та нічних дронів.Розвідники вирушали на завдання у сутінках близько 20:00, пересуваючись у фургонах та рухаючись кількома групами по шість бійців у кожній. Усі операції завершувались до світанку, аби можна було затемна повернутись непоміченими.
Другим етапом стала підготовка диверсій проти транспорту найманців та воєнізованих формувань, які колонами перевозили боєприпаси та паливо. Оскільки Судан має невелику кількість доріг з якісним дорожнім покриттям, це зіграло на руку ГУР та дозволило зрозуміти маршрути руху колон, які найчастіше використовуються. Лінія розмежування проходила річкою Ніл, яку спецпризначенці перепливали на гумових човнах та готували вибухові пристрої для знищення ворожого транспорту. Оскільки підрозділ мав обмежену кількість особового складу, вони почали тренувати рекрутів, яких пізніше залучали до спецоперацій. Всі ж ми пам’ятаємо то відео, де суданці вітали з днем народженням Буданова)
Наприклад, у лютому, під час боїв у сусідньому до столиці місті Омдурмані взяла в полон російського “вагнерівця” та вбила ще двох. Українці також використовують активно дрони, через, що це стало візитною карточкою українців у ЗМІ. На фоні, єгиптян, які потрапляли в полон до путчистів, українці дуже гарно зарекомендували. Суданці цінували не тільки нашу бойову участь, але ту підтримку яку ми надали в навчанні бійців, а також в партії борошна, яке ми доставили в Порт-Судан.
Зараз боротьба уряду з Силами швидкої підтримки повільно рухається до перемоги, хоча навряд зараз можна сказати точну перемогу над проросійськими силами.
Те що зробили ГУР в Судані, дали світові два важливих сигнали. Перший, що ми готові воювати з московитами та їх проксі будь-де. Другий - це те що ми готові заявляти про себе як активного геополітичного гравця. Іншим важливим плюсом від Суданської операції було отримання необхідного озброєння зі суданських військових складів. Суб'єктність України буде тільки зростати, те що ми змогли нанести інтересам Московії сильного удару показує, на наш потенціал у геополітичних діях.
