Українська національна ідея

До всіх націй є певна характеристика: німці - дисципліновані і працьовиті, грузини - гостинні і горді, англійці - делікатні і інтелігентні і т.і. Такі характеристики притаманні переважної більшості населення країни, звичайно бувають виключення із загального, але визначає все рівно більшість. Такі риси нації створилися або історично в середині народу, або нав'язані елітою суспільства для комфортного керування населенням. Наприклад не можуть бути дикі північні племена кельтів інтелігентними по своїй природі, але еліті удобніше співпрацювати з культурними людьми ніж з дикунами. В Росії багатошерстне населення створене з різних народів які так і не досягли цивілізації з одного богу залишившись на стадії диких племен по друге вся історія Росії це суцільне завоювання інших територій і народів з подальшою експлуатацією надрів і людського ресурсу. Звичайно можна еліті переламати народ через коліно і привити цивілізовані риси, а можна і простіше використати людські особливості для досягнення бажаного результату, тим більше що еліти Росії також складається з дикунів і загарбників.

У всіх перерахованих націй є одне спільне у них є костяк більшості корінного населення яке задає тон розвитку держави, або правляча еліта яка захопила народи і пристосовує ці народи до нових реалій. В Британії культурний розвиток почався після окупації Римською імперією, а в Росії після захоплення дикими племенами татаро-моголською ордою, от вам і маємо результат.

Щодо України картина зовсім сумна. Можливо за часів руських князів так і було б, на теренах України було багато племен як і у інших прадержав, і були еліти які об'єднували ці народи в єдину державу але нас не захопила культурна цивілізація, а навпаки Русь робила шкоду римській і грецькій цивілізації, бо ми були сильні, багаті і нескорені. Навіть з ордою не йшли на перемовини і співпрацю, а давали належну відсіч.

Але так буває, що довгі виснажливі війни роблять слабкою державу навіть з багатими ресурсами. І, як це робиться в дикій природі, жирного але слабкого бика з'їдають спочатку вовки, потім ворони а потім і хробаки. Так і з Руссю окрім монгол разом з московитами захотіли урвати ласий шматок турки, поляки, мад'яри. Держава як єдиний організм якщо в одному місці болить то починають хворіти і інші частини тіла. Почалися чвари, зрада, розбрід думок в суспільстві. І з тих давніх часів нас скубуть як курку з усіх боків. Але більш за все нам достається від нащадків орди і кожен раз винахідливі мисливці придумують як приборкати непокірливий нарід. То релігією, то переселенням на інші території, то заселенням чужинців, то комуністичними ідеями, а то просто фізичним знищенням.

І от українська нація отримала такі генетичні мутації які не сумісні з існуванням держави. Навіть під час війни не всі громадяни зрозуміли що трапилось одним батюшка каже що це ми винні бо не покаялися, іншим кажуть що це сіонський заговір, третім що треба дружити з окупантом. В головах повний хаос. Для виправлення такого перекосу має бути потужна патріотична еліта, а де їх взяти люди без царя в голові обирають собі таких самих безголових царів.

Один з українських політичних діячів започаткував гасло: Армія, Мова, Віра. Це як раз і є складові які визначають національне питання для всіх народів. Саме це і є три квіти на якому має будуватися держава і звичайно на першому місці стоїть Армія.

Якою би не була держава розвинута та багата, якою би не була співуча і заворожуюча культура без надійного захисту грош ціна всім державним надбанням.

Армія це не тільки збройні сили, це розуміння кожного громадянина що свою державу, свій народ треба захищати не жалкуючи ні сил ні здоров'я. Змалку треба привчати дітей захищати себе, свою родину, свої цінності від будь яких посягань сторонніх сил. Бути безжальним і непримиримим до ворогів держави і державних цінностей, навіть на побутовому рівні, долати ворогів так щоб на генетичному рівні ворог боявся навіть наближатися до наших особистих і громадських кордонів. Яскравий приклад колишні народи Північного Кавказу, маленька Чечня чи Осетія наводила жах на жителів радянського союзу, і тільки із зрадою кадирова цей вільний народ став ручним кроликом в руках російської еліти, а сам кадиров став тим бараном який веде своїх людей на забій.

Мова найнеобхідніша база любої держави, народу, нації. В останній час так багато говорять про значення мову що здається вже оскома на язиці. Мова це код нації, мовою твориться культура, мова кордон який відрізняє свій- чужий, це розвиток національної науки, техніки, прогресу. Все що пов'язано з життєдіяльності, розвитку і безпеки держави це державна мова. Немає мови немає держави. Маючи потужну зброю і достатню кількість особового складу армії без мови захисники перетворюються на стадо безмовних баранів які не розуміють і ненавидять один одного, а рано чи пізно просто перестріляють друг друга. Так що значення мови неможливо переоцінити.

І нарешті Віра. Як визначитися з вірою в державі в якій багато різних конфесій, релігій та сект, а ще атеїсти наступають на п'яти? Дуже просто, треба уважно і тверезо без релігійного натхнення прочитати Біблію, або іншу релігійну міфологію, той зрозумів що любий релігійний міф це звичайна настанова прихожан на перемогу як в особистому житті так і в суспільному. Релігія, яку в народі звуть віра, це безумовне програмування людини на ті чи інші норми поведінки. Людина сприймаючи релігійні установки, може і частіше за все робить, сприймати установки на віру. Також може перевірити отриману інформацію з різних джерел, якщо є час і натхнення. Якщо релігія проповідує речі які не можна перевірити, а тільки сприймати на віру, то чому не має бути віри в свою державу, в свій народ, свою непереможність. Але для цього має бути державна програма по політичному вихованню населення. І 24/7 розказувати людям про те хто ми, звідки і куди прямуємо.

Церква навпаки роз'єднує державу. Попи кажуть прихожанам що тільки вони правильні та безгрішні, а решта громадян грішні і безбожні. І щасливі прихожани виходячи з церкви дивляться на сусідів як на особистих ворогів. Батюшка робить бізнес (респект крутію) і він знає для чого розколює суспільство, а от люди будуть страждати і в особистому і в суспільному житті. Це вже не кажучи про російську церкву яка нашпигована фсбешними агентами. Якщо люди вірять в міфи які не мають жодних доказів то напевне краще вірити в те що нас оточує і те що нам допомагає виживати в цьому непевному світі. І як мантру, як Отче Наш повторювати і діяти як заповідали нам наші пращури:

Я Велика Людина, живу серед Величного Народу у Величній Державі, Велична Культура якої оспівана у Наприкрасніших піснях у Найпотужніших творах, літопис мого Народу написаний кров'ю тих хто боронив мою землю від ворогів наших, зобов'язуюсь захищати всі надбання предків наших всіма можливими засобами до повного скону ворогів наших. Зобов'язуюся продовжувати діло своїх предків і примножити досягнення наші для зміцнення Держави Нашої.

Якщо хоча б шістдесят мешканців України повірять в ці заклики і будуть жити цими заповідями ми будемо непереможні в нашій багатої і квітучої країни.

Не знаю яку Віру мав на увазі політик своїм гаслом: Армія, Мова, Віра, але віра має бути саме така. І тоді ми будемо жити в Раю ще при житті а не чекати коли помремо.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Sergiy Slavuk
Sergiy Slavuk@eDLT0T0I0jsJl8h

142Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 14 червня

Більше від автора

  • Україна не росія

    Божевілля північного карлика призвела до логічного кінця, до війни з Україною. Загалом в цьому нічого дивного немає, росія завжди мала претензії до своїх сусідів. Так повелося і це на генетичному рівні, можна простежити чіткі історичні паралелі. Як створювався народ

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Я овоч

    Люблю себе до нестями і нічого не можу з цим робити, бо я найкращий! Це не мої висновки, з дитинства постійно чув від мами: ти найкращий, ти цього вартий, ти заслуговуєш на більше, ти єдиний і не повторний. І я цьому вірив і жив з такою установкою.

    Теми цього довгочиту:

    Гумор
  • Навіщо?

    Останнім часом все частіше задаю собі це питання. Впевнений люба думаюча людина задає собі це питання.

    Теми цього довгочиту:

    Соціальна Психологія

Вам також сподобається

  • Bon extrait d'absinthe et de caresse

    У вечір втомленої середи вперше пішов сніг. Також вперше, я забув вдома пачку запашних цигарок, а купити нову—було якось не комільфо. Хочу також зазначити, що у мене був паскудний настрій, я збирався весь вечір свердлити поглядом пусті келихи чи склянки.

    Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Давайте про любов!

    І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане?

    Теми цього довгочиту:

    Публіцистика
  • Міфи.

    У «руській» душі немає нічого загадкового. Вся її загадковість - лише симбіоз ліні й страху в однієї половини населення та підступності й жадібності в іншої.

    Теми цього довгочиту:

    Публіцистика

Коментарі (4)

Українську національну ідею дуже влучно висловив Лесь Подерев’янський

Вам також сподобається

  • Bon extrait d'absinthe et de caresse

    У вечір втомленої середи вперше пішов сніг. Також вперше, я забув вдома пачку запашних цигарок, а купити нову—було якось не комільфо. Хочу також зазначити, що у мене був паскудний настрій, я збирався весь вечір свердлити поглядом пусті келихи чи склянки.

    Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Давайте про любов!

    І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане?

    Теми цього довгочиту:

    Публіцистика
  • Міфи.

    У «руській» душі немає нічого загадкового. Вся її загадковість - лише симбіоз ліні й страху в однієї половини населення та підступності й жадібності в іншої.

    Теми цього довгочиту:

    Публіцистика