Стук журливих коліс, сміх навмисне лункий,
під зав’язку забитий вагон.
Хтось прямує у вічне турне,
хтось шукає найближчий перон.
Хто прийде, хто без звістки покине,
хтось без марки лишить бандероль.
Час нещадно і поспіхом плине,
відігравши свою святу роль.
“Добрий день і до побачення.”
Непрозорість тлумачень
й дешеве вино
задурманили наші серця.
І нема цілковитого значення,
що трактує тутешні місця.
Ми на смак куштувати воліли
те, що знати нам не дано.
Й на папері в поезіях тліли —
як не зараз,
то дуже давно.
Зустрічатиму сірі роки —
може, як і раніш, необачно.
Та я вас, однозначно, шукатиму
там, де вперше зустрілись стежки.
Чай зі звичним смаком,
недопитий зрання,
роздрукований поспіхом лист.
Може в жарт,
або ж навмання —
наші долі невільно сплелись
в хаотичному вальсі життя.
♫ Olan Mill – Pine
