💡 Якщо ви просто любите продумувати сетинги і у вас немає проблем з тим, щоб дописувати твори, ця стаття не для вас.Вкотре читаю книгу по письменництву і вкотре бачу:
Перед тим, як написати книгу, події якої відбуваються не в нашому світі — обовʼязково максимально детально пропишіть цей світ: країни, релігії, системи правліня, раси, магію, технології, побут і взагалі все-все все. Навіть якщо ви не будете використовувати більшість з продуманої інформації у тексті, ви маєте все це знати.
І це погана порада. Шкідлива. На щастя, не для всіх — бо дійсно є категорія авторів, яким вона йде на користь, але іншим вона може нашкодити. Чому? Давайте розбиратися.
Для чого ви пишете?
Є декілька типів авторів.
Хтось пише книги виключно для себе: бо просто потрібно виписати з голови певну історію. Або в терапевтичних цілях. Або (дуже часто стається) тому що вони дуже шукали книжку з конкретною темою/сюжетом, не знайшли і вирішили написати самі.
Очевидно, коли автори пишуть виключно для себе, їм не обовʼязково дослухатися до взагалі нічиїх порад. Єдиним показником того, наскільки вдало проходить написання книги, стає їхнє власне задоволення.
Другий тип авторів можна назвати технічним. Вони пишуть на замовлення — людини, фірми, видавництва. В Україні таких не так щоб багато, і це більше стосується, наприклад, дитячої літератури. Для них теж, не те щоб актуальні загальні поради — їм потрібно задовольнити замовника, і виконати замовлення якнайшвидше. Інший приклад: написання творів на конкурс. Письменникам, що пишуть конкурсні твори треба поцілити у смаки жюрі (конкретних людей) і задовольнити саме їх забаганки.
Але коли ми обговорюємо письменницькі поради, ми частіше за все розуміємо, що вони даються для двох останніх типів авторів: тих, хто хоче офіційного видання у папері і тих, хто хоче, щоб їх книгу прочитали і полюбили якомога більше людей.
Здавалося б, якщо вже вони пишуть фентезі, фантастику або навіть реалізм — але у вигаданому світі, значить таким авторам на користь порада про детальну пропрацьовку сетингу, правда?
Що краще: детально прописаний сетинг чи дописана книга?
Все, що ви робите, якщо ви не пишете і не редагуєте текст безпосередньо — легко стає формою прокрастинації.
Можна скільки завгодно вигадувати весільні традиції народу Імпалуа, що живе на віддаленому острові у вашому вигаданому світі, або прописати секту хакерів в кіберпросторі планети Х-42, але це не є написанням тексту. І, поки деталей ще небагато, вони мають шанси потрапити безпосередньо в текст — тобто час на їх продумування ще можна виправдати. Але чим більше ви деталізуєте світ, тим більше ви вигадуєте того, що не знадобиться вам взагалі ніколи, тобто виконуєте додаткову роботу.
Це не проблема, якщо ви можете витрачати скільки завгодно часу на свою книгу. А якщо у вас всього 15-30 хвилин на день між роботою і побутом?
І тим паче, якщо ви відчуваєте складнощі з тим, щоб регулярно писати, якщо у вас страх білого аркуша, неписун, творча криза або просто внутрішній спротив і кожного разу вам потрібно налаштовуватися — в такому випадку продумування якоїсь нової фантастичної гайки, якоїсь детальки світу може давати відчуття прогресу, але не додає тексту, який би ви могли опублікувати.
Я бачила надто багато авторів, які роками варилися в створенні деталізованих енциклопедій по своїх всесвітах, але так і не дописали жодної історії. Не ставайте одними з них.
Але ж писати без добре пропрацьованого сетингу не можна?
Можна.
Переконання в тому, що все має бути детально вивчене, логічне і прописане часто походить із страху критики: із того самого спогаду, де ви читали книгу, вона була страшенно нелогічною, і вас це дратувало, або хтось розповідав вам як фігово продуманий той чи інший світ.
Насправді, якщо ми кажемо саме про популярність, її так само досягають “діряві” та “непродумані” сетинги, як і супер-логічні.
Особливо, якщо мова йде про пригодницькі фентезі, фантастику або любовні романи: 10 тисяч примірників “Четвертого крила” продалися в Україні в день старту продажів, а там дуже легко причепитися до того, як прописаний всесвіт. Тільки чи треба? Легко згадати інші приклади “Голодні ігри”, “Дивергент”, “Персі Джексон”, “Скляний трон”, “Тінь і кістка”, “Змія і голуб” — до кожного з названих всесвітів можна прискіпуватися, в деяких з кожною новою частиною було видно як автор “дописує” світу нові правила, концепти і деталі, але ніщо з цього не завадило історіям отримати популярність і любов. І це я не згадую про кіновсесвіт Марвел.
Можна зазіхнути, навіть, на класиків. Те, як Айзек Азімов починав серії Фундації та історій про роботів в 1950тих роках — і те, якими вони стали в останніх книгах, написаних у 1980тих та 90тих (у серіях які, як він сам визнав, до того і не планував продовжувати і розвивати) — це дуже різні всесвіти.
І пояснення цьому просте: найчастіше те, що потрібно читачам — це не так бездоганність і продуманість антуражу, а ті емоції, ті ідеї, які ви реалізуєте своєю історією.
Але ж не всі читачі такі?
Не всі, це правда. Є фентезі і фантастика, розраховані більше на читача-енциклопедиста, на того, хто отримує задоволення, читаючи описи кожного штандарту в армії Старків, що вирушає на Південь. Або тих, хто із задоволенням проковтує двосторінкове пояснення фантастичної гайки в “Світі Смерті” Гаррі Гаррісона. І не забудемо про тих, хто вивчав генеалогічні лінії всіх ельфійських родів Середземʼя.
Якщо ви пишете саме такі фентезі і фантастику, якщо ваша цільова аудиторія жадає саме цього — вам є сенс прописувати сетинг детально, і можливо навіть створити по ньому власну енциклопедію.
Але і тут потрібно враховувати два моменти.
Перше — сприйняття логічності і достатньої деталізації того, що ви вигадали у всіх людей дуже субʼєктивне. Одні люди приходять в повний захват від трьох законів робототехніки, інші закочують очі і починають нудіти щось на програмістському. Догодити всім неможливо.
Друге… вам все ще необовʼязково детально продумати сетинг до того, як ви написали першу чернетку.
Один зі способів як це зробити: написати книгу, від початку до завершення, додаючи все, що здається вдалим і цікавим по ходу, а потім, на етапі першого редагування спробувати систематизувати все, що ви придумали — і лише тоді фактично збирати ваш сетинг до купи, прибирати нелогічності і додавати деталі там, де їх не вистачає. Звісно, корисно мати приблизне уявлення: у вас космічна опера? Яка приблизно атмосфера, який “вайб”, на що повинен бути схожим ваш сетинг. Це відчуття допоможе зберігати цілісність і уникнути зовсім вже не сумісних деталей.
Але… хто вирішує, які саме деталі є несумісними?
Головне — оцінюйте вашу ситуацію
Нарешті, в мене 0 закидів до письменників, яким просто подобається створювати сетинги, приділяти цьому час і увагу, займатися детальками, розписувати все в окремих файликах, нотатках або, навіть, у власних всесвіт-вікі. Особливо якщо це щось, що дає вам силу, натхнення і бажання писати — робіть це.
Ну і буває так, що вам просто комфортніше одразу писати майже начисто, ніж робити чорнетки, а потім по 10 разів щось переробляти тільки тому, що в 20 розділі ви вигадали новий закон, який робить події першого розділу нелогічними. І вам просто хочеться, щоб воно все було з детальками, красиве і логічне — принаймні, у ваших власних очах.
Головне — не створювати карго культи і не дотримуватися порад із книжок і інтернетів, просто щоб їх дотримуватися.
Бережіть себе
І пишіть із задоволеням!
Авторка: Гринько Тетяна
💡 В своїх статтях я виходжу із особистих спостережень, якщо не зазначено інакше
