За небесним виднокраєм
Заховалася веселка.
Ми її з тобой шукаєм,
А вона від нас далеко.
Я візьму тебе за руку,
Відведу в поля небесні,
Будем там шукать веселку
І співать пісні чудесні.
Від пісень тих дивно-звичних
Розпускатимуться квіти,
А в поля зорекосмічні -
Сотні пелюсток летіти.
Закружляють квіти-зорі
Над веселкою у танці.
Ми замріяно прозорі
Забуваєм учорашнє.
26.04.12 ©Ірина Вірна
у зрізаних квітів зранені очі...
Не можу я зійти з протореного шляху...
Це перша зрада...
Від серця лишився попіл і тінь,Кохання – у труні, мовчання – в мені.Горить під землею остання свіча,І вітер співає – та тільки проща.
Трагічний марш юності в забуття — без імен, без надії, з холодною зброєю в руках. Цей вірш — не про героїзм, а про втрату себе в безглуздій м’ясорубці, де кожен стає цеглиною в стіні, яку ніхто не пам’ятатиме.
Від серця лишився попіл і тінь,Кохання – у труні, мовчання – в мені.Горить під землею остання свіча,І вітер співає – та тільки проща.
Трагічний марш юності в забуття — без імен, без надії, з холодною зброєю в руках. Цей вірш — не про героїзм, а про втрату себе в безглуздій м’ясорубці, де кожен стає цеглиною в стіні, яку ніхто не пам’ятатиме.
