Кандидати на посаду наступного президента Ірану намагаються зменшити значення спеціальної дружби, якої шукав президент Раїсі.
Президентські вибори в Ірані, що відбулися 28 червня, наголосили на невизначеності навколо майбутньої форми відносин між Тегераном і Москвою. Двома основними прихильниками зближення з Росією були президент Ібрагім Раїсі та його міністр закордонних справ Хосейн Амір-Абдоллахян, які загинули внаслідок краху вертольота у травні.
Їхня смерть відбулася до того, як дві країни інституціоналізувати відносини у формі нової угоди про довгострокове партнерство. Ключове питання — чи буде наступний президент однаково зацікавлений у розвитку відносин Ірану з Росією.
Наразі вектор ірансько-російських відносин здається незмінним. Як діючий президент, Мохаммад Мохбер, так і Алі Багері, діючий міністр закордонних справ, говорять про довгостроковий і стратегічний характер відносин між країнами.
Однак усі основні кандидати у президенти дають зрозуміти, що їхніми пріоритетами є зняття санкцій та покращення економіки, а не особливі відносини з Москвою.
Стан російсько-іранських відносин
Рішення про новий етап зближення з Росією на 2021-22 роки було ухвалено на рівні Верховного лідера. Однак навіть цього схвалення недостатньо, щоб гарантувати продовження відносин із Росією у тому напрямі, який планував Раїсі.
Іран не тільки навчив Росію обходити санкції, а й допоміг в цьому.
Для ослаблення двосторонніх контактів не потрібно вносити значних змін: достатньо, щоб Тегеран просто сповільнив темп співпраці в деяких напрямках, таких як постачання зброї чи розвиток Північно-Південного коридору, щоб російські інтереси в Ірані відчувалися менш комфортно.
Наразі російсько-іранський порядок денний досить широкий. Обидві країни узгоджують позиції та обмінюються інформацією з низки міжнародних питань, включаючи ядерну програму Ірану, війну в Сирії, ситуацію в регіоні Каспійського моря, політичні процеси та процеси безпеки в Афганістані, безпеку в Перській затоці та багато іншого.
Традиційно Іран представляв інтерес для Росії як важливий гравець на ринках нафти і газу та країна, де Росія будувала свою першу атомну електростанцію на Близькому Сході. У питаннях військово-технічного співробітництва Іран набув важливої ролі постачальника озброєнь до Росії після провалу путінського вторгнення в Україні.
Після 2022 року Іран став важливим гравцем у планах створення транспортного коридору в обхід санкцій – ще одного аспекту пожвавлення російсько-іранських економічних відносин.
Навіть Верховний лідер може змінити курс щодо Росії, якщо цього вимагатимуть інтереси режиму.
Іран не лише навчив Росію обходити санкції, а й допоміг їй в цьому. З одного боку, це альтернативний маршрут до Індійського океану та Азії, на який переорієнтується Москва. З іншого боку, через Іран запущено процес явного та прихованого «паралельного імпорту».
Однак навіть Верховний лідер може змінити курс щодо Росії, якщо цього вимагатимуть інтереси режиму. І є, як мінімум, два фактори, які можуть спонукати його внести корективи у відносини з Росією: санкції та економіка країни, що погіршується.
Економічна криза Ірану
Перед тим, хто переможе у президентських перегонах в Ірані, постануть дві проблеми: виведення економіки з кризи та зменшення зовнішнього тиску, який чиниться на країну через санкцій. Незалежно від своїх політичних поглядів, усі кандидати у президенти обіцяють іранському народу і те, й інше. Різниця між ними полягає у деталях.
Найрадикальніший кандидат Саїд Джалілі каже, що необхідно не просто зняти санкції з Ірану, а й змусити країни, які їх запровадили, покаятися. Більш обережний Мохаммад Багер Галібаф вказує на необхідність послідовно та обережно вирішувати проблеми країни. Тим часом, поміркований Масуд Пезешкіян відкрито розкритикував стратегію Ірану «поворот на Схід» і наполягає на відкритті країни для Заходу, а також на зниженні напруженості у відносинах із США.
Перед тим, хто переможе у виборах в Ірані, стоять дві проблеми: вивести економіку з кризи та зменшити зовнішній тиск, який чиниться на країну за допомогою санкцій.
Як зазначив Хамід-Реза Азізі, політика Тегерана «поворот на Схід» надала лише обмежені економічні можливості, яких недостатньо для компенсації негативного впливу санкцій. Через кілька років після того, як цю політику було вперше реалізовано, цей недолік став очевидним для багатьох.
При цьому загроза широкомасштабної війни на Близькому Сході, пов'язана з конфліктом у секторі Газа, та застосування ще жорсткіших санкцій проти Тегерана йде не на користь іранської еліти.
Багато з них бажають стану ні миру, ні війни, який можна досягти через певний рівень детанту з Заходом. Наступне десятиліття може стати часом, коли влада в Ірані перейде від нинішнього Верховного лідера до його наступника. І для іранської еліти було б важливо забезпечити більш стабільне соціально-економічне середовище всередині країни, щоб зробити процес наступності якомога гладкішим.
Кандидати зменшують зв'язки з Росією
Будь-яке зняття санкцій та відновлення зв'язків із Заходом вимагатиме від Тегерана перегляду своїх відносин із Росією, хоч і не обов'язково негайно. У Москві це очевидно розуміють. Одразу після смерті Раїсі, Кремль спробував поставити на паузу обговорення двосторонньої довгострокової угоди, бажаючи побачити результати президентських виборів в Ірані.
Аналогічних ідей, можливо, дотримуються багато прихильників консервативного табору. Вони посилалися на те, що поворот на Схід не дав відчутних результатів з точки зору поліпшення економічної ситуації в Ірані. Навпаки, допомога Москві в її війні в Україні лише збільшила тягар санкцій на країну.
Фаворити президентських перегонів Галібаф та Джалілі залишають Росії мало надій на щиру дружбу. У своїх виступах вони уникають виділення Росії як особливого вектора у зовнішніх відносинах Ірану, а говорять про Москву лише у контексті «повороту на Схід», що обговорюється в рамках групи, що включає Китай та Індію.
Нещодавня заява Джалілі нагадала прихильникам щирої ірано-російської дружби, що подібні зв'язки будуються виключно під впливом зовнішніх чинників та за потребою.
Незважаючи на позиції кандидатів, будь-який перегляд ірано-російських відносин, швидше за все, відбуватиметься повільно з огляду на зовнішньополітичну обстановку, яка нині не сприяє зближенню Тегерана зі своїми опонентами.
Більше того, як показує попередній досвід, нові уряди в Тегерані дуже швидко розчаровуються в перспективах покращення відносин із Заходом і неминуче зосереджуються на зв'язках із Росією.
Суть у тому, що шансів на негайний та глибокий перегляд російсько-іранських відносин немає, але в середньостроковій перспективі цілком можлива ерозія цього формату, якщо новому президентові вдасться запустити процес зняття санкцій.
Джерело — Chatham House
