Але перед тим, як уже оповісти про цю статтю,чим і закінчити всю цю драму,яка вже йтак затягнулась набагато довше ніж я планував,напевно, варто все-таки і написати як пройшли ті останні декілька годин,напружених для мене годин, поки ми не прибули у порт, де я уже назавжди і безповоротно втратив цю дівчину.
Як тільки вона пішла від мене,я теж мав йти, по своїх справах,але я цього не зробив. Я пройшов якихось з 15-ть кроків і заховався,наскільки мож було заховатись, за рятувальну лодку, яку колись малював іспанець. Я не те щоб заховався,просто зайшов за неї і стояв,це була так звана "сліпа зона",де мене майже не бачили прохожі, а я добре всіх бачив. Я вирішив так простояти рівно 5 хвилин,хотілось більше, але мене чекала робота, тому вирішив що більше ніж 5 хв. я не можу собі дозволити. Я глянув на годинник,щоб засікти час . Рішення простотяти так дивно,- сховавшись від посторонніх очей за шлюбкою, і щей 5 хв.,- це більше емоційне,спонтанне,імпульсивне рішення ніж логічне,тому воно й було таким дивним.
Справа в тому,що коли Емма,призналась мені і пішла, я відчув якесь дивне відчуття. Я хотів дати собі самому звіт у тому почутті і пояснити,вияснити собі це відчуття. Я відчув,я зрозумів, що у мені появилась невідома мені потреба,потреба не в їді,чи питті, чи у сні,а потреба у конкретній людині. А саме потреба бачити і чути цю людину. Здавалось, що ця моя нова потреба, виникла так несподівано і так міцно,так сильно вона похвилинно розросталась,що ця моя нова потреба стала частиною мене і я вже не відділяв де я, а де вона, і кому я маю служити,- їй чи собі ? кому я маю належати ? - їй,цій новій потребі,чи собі я маю належати. Інші мої потреби : у їжі, у сні,поступались по силі і величині цій новій моїй потребі. Я розумів,що якщо я не задовільню цю нову свою потребу,то інші мої потреби відійдуть на другий план,так що я і не зможу їсти чи спати,принаймні не зможу їсти чи пити в своє задоволення,а буду це робити як необхідність. Ця нова моя потреба в цій дивні людині,в цій дівчині,була мені ще невідома по при мій 24-річний вік ! Я чув, що про цю потребу пишуть книжки,музику і знімають кіно,але вперше я це відчув особисто. І зовсім я не був радий цьому ! Бо я знав, що моє життя вже не буде таким як раніше, не буде простим і безтурботним. Я взагалі не знав і не розумів що буде зі мною через хвилину, не те щоб завтра.
От тому,перш ніж йти до своїх,зайнятись роботою,мені потрібно було взяти паузу, хочаб ці короткі 5 хвилин,щоб якось усвідомити що ж зі мною відбулось,чому мене так штормить,як ставитись до цих нових змін у мені і саме головне,- що робити далі ? Що робити коли пройде тих п'ять хвилин і як жити далі ? Я знав, що робити треба буде щось,але що саме ? Що тепер головне для мене, а що другорядне ? - я не міг точно і конкретно пояснити сам собі. Я стояв зовсім не далеко від того місця де говорив із Еммою. Хоч її вже не було поруч і навіть не було видно на горизонті та дивне відчуття,- я памятаю,чітко пам'ятаю як вона,Емма, ще відчувалась мною,ніби якась частина її ще залишилась у повітрі, у просторі тут,біля мене. Я розумів що за декілька годин я вже її ніколи не побачу і піти зараз геть,означало що ця мить,обірветься і почнеться звична моя діяльність,а я не хотів щоб ця мить обірвалась,тому я був радий залишитись тут ще не пару хвилин,відчуваючи що і вона ще тут,мені здалось що навіть запах її духів,свіжо-квітковий,ледь-ледь солодкуватий цей запах ще літає тут. І навіть цей запах її був мені дорогий.
Пам'ятаю, що я глянув на годинник і вже пройшло 2 хвилини,тоді як пройшло насправді секунд 15,здавалось. Я був розгублений і настрашений. Я це відчував фізично,- чув як у моїх грудях щось відбувається,але чи це шось стискало мої груди чи розривало їх зсередини, я тоді не розумів. Пройшла ще хвилина,я вирішив - з цією дівчиною мені не бути ! У неї інший,навіть якщо вона його не любить - це не відміняє того що це її вибір ! Я вирішив грати не першу роль,грати другу роль. Хочеш бути щасливим в житті - обирай не першу, а другу роль - писав колись якийсь поет. Я вирішив не мішати їхнім стосункам,не вмішуватись у їхні стосунки. Та це було тільки вольове моє рішення,а емоційне рішення,душевне,- говорило мені що без цієї моєї нової потреби,без задоволеня цієї потреби у вигляді Емми,я буду страждати. Але нехай, думав я, це нічого що буду мучитись,не помру,-втішав я себе і нарешті вольве моє рішення перемогло душевне. Та я знав що все ще попереду,бо не раз,у моїх роздумах, вольове моє рішення перемагало емоційне,але коли приходилось до діла,до бійки,то вольове одразу махало мені рукою і кудись втікало і я лишався один на один з емоційним своїм рішенням і повність віддавався йому,по-рабське віддавався йому,після чого потім сильно винив себе і обіцяв більше так не робити. Згодом знову моє вольове рішення поверталось,як ні в чому не бувало і казало що на цей раз, воно точно переможе емоційне. Але як тільки знову приходив час випробувань і спокуси,знову моє вольове рішення кудись пропадало і я знову падав. Але переважно в таких випадках я не здавався,і з часом,вольове перемагало емоційне,але то були такі качелі,такі тяжкі гойдалки, які затягувались на місяці,а деколи на роки,тому я і підозрював,що не скоро я забуду,ох ! як же не скоро я забуду ці чорні як вуглі очі на білому як сніг лиці. Я глянув на годинник - пройшло уже 4 хв. Ще хвильку Володя,постій,постій і йди,треба ж жити далі,будь чоловіком ! Принаймні за 4 хвилини я дещо зрозумів і вирішив для себе. Вирішив що я граю другу роль,а Менінгтон нехай грає першу. Вирішив відпустити Емму назавжди ! Тепер я міг перевести дух і я чув як в грудях моїх стало трохи легше. Ще лишилось 15 секунд. Я пам'ятаю, що 15 секунд,бо я дивився як вони безжалісно добігають, а мені хотілось ще тут трохи постояти,але я знав, що я цього не зроблю,бо самодисципліна в таких випадках то немаловажно !
Яке моє здивування було коли,на останніх секундах, повз мене проходило троє англійців : Наречений Емми,громило і ще один тип. Якраз їм назустріч проходило дві пригарненькі іспаночки,якраз ті,спокусившись на яких, матрос-іспанець був переведений у трюм на вантажні роботи. Коли вони минули компанію англійців, я почув як наречений Емми сказав до громила :
- Ну і ягідки ці іспаночки ! Чув що в штатах зараз багато іспанок приїхало на заробітки. Вони і в Англії є,але в Англії я зв'язаний,де не підеш - усі тебе знають,а у штатах я нарешті можу розслабитись. Я вже сказав своїй, що хочу записатись на іспанську до якогось репититора,що репетитор буде репетиторка,і що це буде молода ягідка, я ж звичайно не конкретизував. І що уроки будуть на квартирі, яку вона сама знімає теж не уточняв !
Почувся голосний чоловічий хохіт,- противний і обривистий.
- І що твоя нічого не запідозрила ?
- А що вона може запідозрити,я ж для бізнесу,для бізнесу вивчаю іспанську,хочем вийти на іспанський ринок !
Знову почувся цей хохіт,вони пройшли і не замітили мене.
Тут знов мене щось заперло в грудях,я розумів що усе те що я надумав за 5 хв., все повністю розсипалось і щезло ! Всі ті мої думки і вольові рішення,які я з усіх сил своїх,з усіх останніх сил своїх зібрав,тепер це все розбилось об слова ті що я почув.
- Я не можу це так залишити ! Емма має знати за кого вона виходить - думав я.
Що за хамелеон цей тип ? Перед Еммою і її батьками він прикинувся хорошою людиною,щоб як удав обплутати Емму і та вийшла за нього,а як тільки появляться діти, він тут же покаже хто він і навіть якщо Емма захоче піти від нього,то він це не дозволить,бо Емма захоче піти з дітьми від нього,а при його зв'язках і фінансах, суд неодмінно присудить йому дітей і Емма це буде розуміти,що ідучи від нього, вона втратить дитину чи дітей,а не кожна,не кожна мама не таке піде,тому Емма буде у нього постійно в заручниках. Я мушу спасти її. Але як ? У мене робота,я ж не можу своє особисте життя влаштовувати коли я маю займатись своїми робочими обов'язками,щей в час коли корабель заходить у порт,а тоді роботи у матросів якраз найбільше,і вони напевно вже всі мене шукають,може щей капітан шукає де я,але і залишити її так,після почутого,я не міг,поставити свої інтереси вище її інтересів,свої примітивні робочі інтереси перед життєвоважливими її інтересами,виглядало якось навіть злочинним ! Я вирішив,що ще рівно 5 хвилин,засікаю час не більше як на 5 хв,щоб скласти новий план дій,враховуючи нові обставини які так несподівано виникли.
На диво собі, я справився скорше як за 5 хв. Я вирішив вести війну на двох фронтах,- що зараз треба йти до своїх і догнати роботу,щоб не було проблем на роботі,а коли за пару годин ми прибудем у порті і Емма буде зходити з корабля на берег я тут її і злапаю і розкажу про почуте. І я пішов до своїх,майже біг,біг і на ходу додумував деталі свого нового плану. І додумуючи я подумав що ця ідея,- розказати все Еммі зовсім не практична,так як Емма буде з батьками і може й з ним і побачивши мене і що я наближаюсь до неї,то вона сама втече від мене,бо признавшись мені в любові на годинку,вона подумає що я тепер добиваюсь від неї любові на все життя. Тому план про усне пояснення з Еммою був відкинутий,через неможливість реалізації,або малоймовірність реалізації. Я вирішив написати записку. Записку можна передати,можна непомітно підійти до неї ззаду,щоб не настрашити і не помітно,вже порівнявшись з нею, непоміто, бо людей буде багато і буде тиснява,при цій тисняві легко непомітно передати записку. Тай в крайньому разі я б Медісон дав і шепнув що це Еммі. На зустріч мені якраз йшов помічник капітана,він спішив і був заклопотаний,я знав що він має блокнот і у нього можна попросити вирвати одну карточку для записки Еммі і у нього є завжди друга ручка,запасна,озброївшись карточкою і ручкою я тут же сперся на фальшборт і почав писати.
- Ви дуже помиляєтесь на рахунок вашого обранця. Я був випадковим свідком його слів. Почувши ці слова, не буду їх описувати, але вважаю своїм обов'язком спасти вас від цього хамелеона ! Ви можете вважати, що після вашого нинішнього признання я це все вигадав, щоб тільки оббрехати його і заволодіти вами,але запевняю Еммо,що це не так. Нема ні каплі брехні у моїх словах. Не виходьте за нього,ви можете не виходити за мене,але за нього вам не можна виходити,просто не можна і все. Ви себе погубите !
Прийшовши на місце моєї вахти мене зустрів радісно Чіпс,він якраз із Генрі тягнув канати по палубі і побачивши мене зупинився і крикнув мені ще як я був на підході до них за 10 метрів :
- Де ти лазиш ? Бери канати і ходи !
- Мене хтось шукав ? -перепитав я.
- Ніхто не шукав,але ти вже починаєш нагліти,Володька ! То ти браслет їй дарив і ми три години роботу за тебе робили,тепер тоже,якби якийсь результат був,то я б і Генрі з радістю тебе прикрили,бо ми б знали що це все не даремно,а ти за нею бігаєш-бігаєш,а результату нема, а ми твою роботу тягнем за тебе,є різниця що цей канат тягнути двом, а що трьом ! Тому у таверній я тобі про це нагадаю,нагадаю коли прийдеться розраховуватись за обід !
- Які проблеми Чіпс ?! Але я ще маю відійти від вас,пізніше, коли коребель буде прибувати у порт,щоб записку їй передати.
Чіпс і Генрі здивовано і несхвально глянули на мене :
- Піти до неї,говорити з нею майже годину,щоб потім ще передавати записки,не мож було відразу,там на місці все обсудити ?!
Хлопці - продовжував Чіпс,- не обіжайтесь, але мені з вами стає скушно,от Генрі нині приснився поганий сон,Генрі каже що це віщий сон і тепер дується і слова не скаже,ти записки носиш,тобі 24 а ти все з записками бігаєш. Мені скушно з вами, дівчата . Я хочу з хлопцями дружити, а не з дівчатами ! Треба буде на друге плавання вибрати собі інших друзів !
- Генрі, який тобі віщий сон приснився ? - спитав я.
- Снилось що моя дівчина сидить на кріслі,із зв'язаними руками,а місце це якесь не приємне і страшне !
- А з чого ти взяв що це віщий сон, Генрі ?
- От я йому тоже толкую що це не віщий сон - втрутився Чіпс, - я йому пояснюю від ранку, що це не віщий, а простий сон,самий простий сон,але якщо навіть і віщий,то цей віщий сон може означати тільки одне - вона йому зраджує !
Здавалось,що Генрі вже привик і не дивувався Чіпсу, він лиш запитуючим поглядом глянув на мене ! Ясно було, що тепер Генрі чекав від мене якогось іншого тлумачення його віщого сну.
- Генрі, сказав я,- я не вмію пояснювати віщи сни !
- Я вмію, знов перебив Чіпс,- страшне місце і зв'язані руки - це означає що вона зраджує Генрі, або її нечайно збив поїзд !
- Чіпс замовкни ! Я не просив тебе вияснювати мій сон,я просив Володю !
Генрі, я і Чіпс тягнули канат,ми тягнули і говорили,ми вже протягнули метрів із 50 і задихались,тоді Чіпс вигукнув - "Перекур !"
- З нас ніхто не курив,точніше я і Чіпс не курили,а Генрі 2 чи 3 дні як кинув,але Чіпс завжди вигукував це слово,щоб з 2-3 хвилини перепочити. Коли ми зупинились,Чіпс сів на канати і запитав у Генрі :
- Ну як конкретно виглядало це страшне місце ?
Генрі закрив очі,підняв голову до гори і почав згадувати страшне місце :
- Якесь таке похмуре,сире і безрадісне місце !
- Англія ! - крикнув Чіпс.
- Ні Чіпс,гірше ніж Англія !
- Хлопці, що за медитації ? - вигукнув помічник, один з помічників капітана, що проходив поруч.
- Вибачте Сер,-сказав я і ми всі троє почали далі тягнути канат !
Тоді Чіпс звернувся до мене :
- Якщо тобі так запала ця дівка і ти маєш їй записку передати, то тобі треба бути біля трапа того сектора, де вона буде сходити на берег,а це майже на другому боці корабля. Якщо ти навіть туди прийдеш і будеш чекати цього моменту,коли вона буде сходити на берег,але пропустиш її,так як вона не високого росту, а людей буде багато,буде тиснява, то в такому випадку ти їй не передаш записку,тому,бажано там скорше тобі опинитись,ніж перед самим причалом до берега ! Може ще перед причалом вона десь вийде з каюти і ти передаш записку,нащо відтягувати все до останнього моменту ?! Генрі,відпустимо Володю зараз,зараз вже ?! Генрі мовчав і не чув Чіпса,він був зайнятий тлумаченням свого віщого сну. Бачачи це Чіпс добродушно сказав до мене :
- Володька біжи,але як передаш записку скоріше ніж планував,то вертайся сюда,сам розумієш,ми причалюєм,роботи багато,а що двом це робити, а що трьом,то є різниця !
Я хлопнув Чіпса по плечу,в знак подяки,ми так завжди робили один одному і мовчки майже побіг в сторону сектору де була каюта Емми.
