Вірш “Гаряче сердце“
Життя.
Тихе життя
Пошепки змінилось
На ад.
Ми не знаємо
За що.
Чи чому.
Та небесні стріли
Розривають простір.
Залишають сліди
На ранковому небі
І наших зіницях.
Це наші останні
Хвилини
На вершині
Світової інженерії.
Стріли
Не мають ворогів.
Ворогів
Маємо ми.
Безликі вони.
Та навіть там
Мати чекає сина
З цієї війни.
А мільйони —
І люди, і тварини —
Мовчки зустріли
Ці останні хвилини.
І нехай,
Востаннє відчуй,
Прохолоду вітру,
Шелест листків.
Невимовну любов,
Та подивись вдалину,
Допоки вистачить сил.
Тільки прошу не плач.
І вже у священному вогні
Наші тіла
Востаннє зігріє
Гул
Ядерних сердець.
Коментарі автора:
Вітаю, вірші це справді що прекрасне, і як важко мені як що я нічого не пишу, я розумію що популярності мені не знайти для себе, та я цього і не прошу, але хочу щоб це вірш почули, прочитали і відчули те що і я до нього, тому я точно можу сказати що це найбільш улюблений мною вірш з моєї колекції. Це все.. сьогодні теж не багато вийшло, бо я знаю цей вірш не потребує пояснень, тому що він у сенсах простий.
Добре бувайте вже нам час)
