Украду я тебе
За ціною самого сонця,
Ти так дивно, так ніжно мене
Захопиш, мов тінь від віконця.
Мені не жаль буде втрати,
Якщо в танці зі мною ти.
Я готовий тобі все віддати,
Тільки б серце твоє знайти.
Без розбитих гір у безодні,
Що питають, мов звір, про любов.
Без жаги до кінця несвідомо,
Без прощальних, зневірених слів.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
Конверт підписаний від руки, Був залишений під дверима, В листі він виклав свої думки, Електронні не мають такої сили…
Шива поруч, Його кохання - біль та руйнація, У ритмі страждання Віднині житиме нація. Його обійми - крихкі брили металу, Його дотик - вогненна навала
Конверт підписаний від руки, Був залишений під дверима, В листі він виклав свої думки, Електронні не мають такої сили…
Шива поруч, Його кохання - біль та руйнація, У ритмі страждання Віднині житиме нація. Його обійми - крихкі брили металу, Його дотик - вогненна навала
