Галичина, ти у вогні гориш,
Ти втрачаєш, та не втрачаєш душу.
Кров твоя пролита на полях,
Але душі твої незламні, як ті гори.
Ти — пісня давніх, невідомих героїв,
Що стояли під небом холодним,
І не відступили перед ворогом.
Ти, Галичино, не зламана!
Не знищать тебе, не поборють,
Бо в тебе — серце з гірських каменів,
І кров твоя — від рідної землі.
Ти — обгоріла, але відроджена,
Ти — страждальниця, але й переможниця.
І як би не було важко, не страшно,
Ти стоїш і будеш стояти на своїй землі.
І коли вітри минулого знову задують,
І коли тіні старих бійців знову прокинуться,
Ти будеш з ними, ти будеш вічною.
Галичино, ти не підведеш, ти не впадеш,
Бо ти — відроджена, відкрита світу знову.
