Гадаю на гірше
В надії на краще
В похмурій цій днині
Сумних сьогодень.
В яких хазяйнує
Бідою та горем
Паскуда огидна,
Кремлівський дебіл.
Отож — на руїні
Стою між руїн
У трощі,
В розламах,
В згорілих садах.
Підкину монету
На успіх чи зраду.
На темряву,
Світло,
На несвіт
Чи світ.
Впіймаю в долоню,
Сховаю,
Не гляну
Яким же він буде
Оновлений день —
Що раптом у тиші
Розгойданий вітром
У загадку,
В тайну
Нездійснених мрій.
…А з темної арфи
Попелом сіє
У мерзлість імжею
Хмарина важка —
То сіється час,
Розстріляні миті
Останнім цвітінням
В розбомблений степ.
Достану з кишені,
Зирну на монету… —
Пласка,
Тривіальна,
Холодна…ніщо.
Але ж, як гадалось —
Збулося,
Здійснилось!
Ввійшов у цей будень,
У попіл,
В дими.
А небо з’ясніло —
До сонця поринув
Душею,
Думками
Крізь грім сьогодень.
Монету… — чого вже! —
Сховаю в кишені.
Згодиться —
На рашку накликати смерть.
