Що воно в біса таке
Якщо ви на цій сторінці, є шанси, що ви вже дещо знаєте про комплексний посттравматичний стресовий розлад, але я починаю серію постів, де систематизую доступні знання про цей розлад. Я маю КПТСР та ПТСР, і я вже третій рік досліджую ці розлади, бо от такі у мене дивні інтереси.
Комплексний посттравматичний стресовий розлад виникає у людей, які пережили повторювану, тривалу травму, і я вважаю, що про нього не говорять достатньо. Моє життя стало набагато простішим, коли я зрозуміла, що зі мною відбувається, і перестала глушити та ігнорувати симптоми за будь-яку ціну, а почала шукати причини.
Отже, почнемо з симптомів. Мені було складно спілкуватись з людьми, страшно робити нові речі, і загалом мені здавалось, що в моєму дитинстві відбувались далекі від нормальних речі, але мені було важко дати цьому якусь назву. Я буквально гуглила слово “аб’юз” і приміряла на себе те, що знайшла, поки не прийшла до висновку, що таки пережила тривалу травму, і тоді я просто стала читати про вплив травми розвитку/травми, завданої в дитячому віці на психіку.
Тоді я наштовхнулась на маленьку статтю, де описувався КПТСР, і мало не закричала в екран, що ЦЕ Я. Знайти її вже не знайду, але свою напишу.
Почнемо з бази. КПТСР — це не те саме, що ПТСР. ПТСР асоціюють з одною подією, КПТСР з комплексною, повторюваною, багатошаровою травмою. КПТСР часто є у тих, хто пережив травматичне дитинство. Не обов’язково мало бути екстремальне насильство, образи, обзивання, знецінення так само призводить до травми. У вас може бути одночасно КПТСР і ПТСР від різних подій.
КПТСР може розвинутись у жертв аб’юзивних стосунків, викрадення, тортур, тих, хто пережив полон, війну… Тобто ми ВСІ в зоні ризику і саме тому цей діагноз має бути визнаним і дослідженим.
Оскільки я відштовхуюсь від свого досвіду з КПТСР, ви можете помітити що я більше пишу про КПТСР від дитячої травми, але вся ця інформація може бути корисна для людини з будь-якою травмою.
КПТСР — це такий відносно новий розлад, який вам не діагностують, поки ви не будете самі знати, що він у вас є.
Симптоми
КПТСР включає симптоми ПТСР та деякі додаткові симптоми.
Нагадую вам критерії ПТСР за DSM5:
Повторювані, мимовільні та нав’язливі тривожні спогади про травматичні події. У дітей старше 6 років може виникати повторювана гра, в якій виражаються теми або аспекти травматичної події.
Повторювані тривожні сновидіння, в яких зміст сновидіння пов’язаний з травматичною подією. Примітка: у дітей можуть бути страшні сни без впізнаваного змісту.
Флешбеки. Людина відчуває або діє так, ніби травматична подія (події) повторюється. (Такі реакції можуть виникати безперервно, причому найбільш екстремальним проявом є повна втрата усвідомлення поточного оточення.) Примітка: у дітей під час гри може відбуватися відтворення травми.
Інтенсивний або тривалий психологічний дистрес під час впливу внутрішніх або зовнішніх сигналів, які символізують або нагадують аспект травматичної події.
Виражені фізіологічні реакції на речі, які нагадують травматичну події. (Сильне серцебиття, спітніння, тремор ітд)
Постійне уникнення подразників, пов’язаних із травматичною подією. (Або, як показують досілдження, навпаки їх пошук).
Негативні зміни в переконаннях і настрої, пов’язані з травматичною подією, починаються або погіршуються після травматичної події. (Цей світ небезпечний, я в усьому винен, я заслужив на це, усі люди небезпечні ітд)
Додаткові симптоми, які проявляються в КПТСР за П. Вокером (книга CPTSD: From Surviving to Thriving) (тут більше фокус на травму, отриману в дитинстві) :
Eмоційні флешбеки. Простими словами, фізіологічна та емоційна реакція на ситуацію, що нагадує про травму. Приклад : на людину кричать - її починає трясти, вона починається маленькою дитиною, на яку кричать батьки. На відміну від візуальних флешбеків в ПТСР, де є “застряла картинка”.
Тиранічний внутрішній критик: надзвичайно жорсткий, осудливий внутрішній голос або ставлення до себе чи інших, часто засвоєне від жорстоких батьків/ опікунів.
Токсичний сором: всепроникне почуття власних недоліків, недоліків або негідності, що виходить за межі звичайного почуття провини за певні дії.
Нехтування власними потребами, почуттями чи благополуччям, часто через засвоєну безпорадність або переконання, що людина не заслуговує на турботу.
Соціальна тривога: інтенсивний страх або дискомфорт у соціальних ситуаціях, що часто ґрунтується на страху засудження або минулої соціальної травми.
Почуття самотності та покинутості: глибоко вкорінене, хворобливе відчуття повної самотності чи покинутості, навіть коли це об’єктивно не так.
Крихка самооцінка: нестійке почуття власної гідності, яке легко похитнути уявною критикою або невдачею.
Розлад прив’язаності: труднощі у формуванні та підтримці здорових стосунків через ранню травму прихильності.
Затримки розвитку: затримка емоційного або психологічного розвитку в певних сферах через травму, що перериває нормальний процес розвитку.
Труднощі у стосунках: труднощі у формуванні і підтримці здорових стосунків, часто через проблеми з довірою.
Радикальні коливання настрою: екстремальні та швидкі зміни емоційних станів.
Дисоціація: психічне відключення від теперішнього моменту, часто через відволікаючу діяльність або процеси мислення, як механізм подолання.
Реакція боротьби/втечі: надмірно активна система реагування на стрес, що призводить до екстремальних стресових реакцій. (Про це трохи далі)
Надмірна чутливість до стресових ситуацій, підвищені емоційні реакції.
Суїцидальні думки: повторювані думки про самогубство, часто як втеча від емоційного болю, а не як щире бажання померти. Для КПТСР особливо характерна пасивна суїцидальність (от якби мене збила машина, або захворіти …)
КПТСР викликає у людини одну з 4 х реакцій: fight (боротьба), freeze (завмирання), fawn (задобрення), flee (втеча).
Це інстинктивні реакції на передбачувані загрози, і в людей з КПТСР вони можуть бути надмірно активними або спрацьовувати неналежним чином.
Реакція боротьби:
Реакція «боротьба» передбачає протистояння передбачуваній загрозі.
У КПТСР це може проявлятися у вигляді агресії, вступання в суперечку або переймання контролю над ситуацією.
Це механізм активного захисту, спрямований на усунення загрози.
Втеча:
Реакція «втеча» означає втечу від уявної небезпеки.
У КПТСР це може проявлятися як поведінка уникнення, соціальна замкнутість або схильність до трудоголізму. Це спроба дистанціюватися від загрози.
Завмирання:
Реакція «завмирання» передбачає знерухомлення перед обличчям загрози.
При КПТСР це може виглядати як дисоціація, емоційне заціпеніння або відчуття «застрягання» та неспроможності діяти.
Це механізм виживання, коли боротьба чи втеча неможливі або не спрацьовували в минулому. (Саме тому “чому не пішла” або “чому не втекла” це неймовірно жорстокі та неосвічені коментарі).
Задобрення:
Цей вид реакції стосується спроб догодити або заспокоїти передбачувану загрозу.
У КПТСР це часто проявляється у “піпл плізінг” поведінці, труднощах із встановленням кордонів або постійному пріоритеті потреб інших над власними. Так, це про невміння казати ні або озвучувати власні потреби, страх бути найменшою незручністю для інших.
Ці реакції часто вкорінюються як звичні реакції на стрес, навіть коли початкова загроза більше не існує. Вони можуть бути викликані, здавалося б, незначними стресовими факторами через підвищену чутливість (яка є симптомом КПТСР).
Розуміння цих реакцій може мати вирішальне значення для розвитку більш здорових механізмів подолання та подолання травми. Різні люди можуть прагнути до різних реакцій на основі свого досвіду та навченої поведінки.
Розпізнавання цих моделей є важливим кроком у зціленні від КПТСР, оскільки це дозволяє людям краще усвідомлювати свої автоматичні реакції та працювати над більш адаптивними реакціями на стрес і передбачувані загрози.
Місдіагностика
КПТСР дуже схожий на інші розлади, пов’язані з травмою: дуже часто кптсрщикам ставлять межовий (емоційно-нестабільний) розлад особистості. Межовий розлад також може призвести до депресії, суїцидальності, саморуйнівної поведінки, швидких коливань настрою, але має свої, відмінні характеристики. За DSM-5, люди з МРО переживають спалахи гніву, хронічне почуття порожнечі, швидкі зміни цінностей або поглядів, величезний страх бути покинутими, чорно-біле мислення, не розуміння “хто я і чого я хочу”, а КПТСР включає нав’язливі думки, уникаючу поведінку, швидке збудження (легко злякати), труднощі в стосунках. А, і ще у вас може бути одночасно КПТСР і МРО.
Я мала серйозні сумніви щодо того, що ж в мене таки є, але я не маю відчуття порожнечі, я знаю, хто я, та не маю коливань настрою протягом дня (мені просто завжди недобре, хаха). Зате нав’язливі думки завжди зі мною на фоні.
Також через те, що КПТСР може приводити до депресії та тривоги, можуть поставити генералізований тривожний розлад, рекурентну депресію, тривожно-депресивний розлад, циклотомію і тд. Чому так стається? Тому що психіатри дивляться на симптоми, які найбільше виражені на момент прийому, але не причину. ЖОДЕН психіатр не питав у мене про пережитий травматичний досвід, поки я сама не підняла цю тему. Їх не цікавить причина, їх цікавить знайти швидке рішення. (Випасти таблетки і відправити з миром).
До того ж, КПТСР є тільки в МКХ-11, але більшість все ще лікарів (принаймні в Україні) керуються МКХ-10, але, цитуючи одного з них “це не означає, що немає такого розладу”.
Складність не тільки в тому, що КПТСР маскується під інші розлади. Часто пацієнти не вважають травматичний пережитий досвід чимось справді важливим і не говорять про нього (або не говорять з сорому, звинувачують себе, що особливо характерно для жертв грумінгу та сексуального насильства). Часто психіатри не хочуть визнавати травматичний досвід пацієнта, не є достатньо компетентними, співчутливими, прогресивними, тому що психіатри люди, і люди не ідеальні.
(Але ж психіатр знає краще? Ні, не знає, ви знаєте своє життя, а за 30-хвилинну зустріч, які у нас прийняті, психіатр навряд чи може діагностувати хоч щось, та вони цього в основному і не роблять, просто виписують антидепресанти і протитривожні без будь-якого діагнозу. І це не є погано, тому що комусь ці медикаменти дійсно дуже допомагають, але людина йде без відповіді ЧОМУ).
Існування КПТСР підтверджують відомі у світовій спільноті психіатри, такі як авторка “Травми та шлях до видужання” Джудіт Герман та автор “Тіло веде лік” Бессел ван дер Колк, які обидва описують окремий розлад, що виникає через травму, і наполягають на його визнанні та впровадженні та відрізняють його від ПТСР. В англомовному інтернеті існують тонни інформації на тему КПТСР від ліцензованих терапевтів:
https://youtu.be/nnkK5m2UNeM?si=mSU3yHgxe7hC5l7j
Навіщо потрібно знати та говорити про КПТСР
КПТСР погано піддається звичайній терапії через те, що травма змінює наш мозок, і не завжди піддається медикаментозному лікуванню, через те, що більшість симптомів цього розладу не знімаються буквально ніякими ліками. Ще не придумали таблеток від сорому. Але способи є, і їх варто шукати.
Більш ефективні способи лікування травми описують автори обох вищезгаданих книг, до речі, але я спробую їх підсумувати в наступних статтях та додам способи, якими користувалась сама. До рекомендованих видів терапії з КПТСР відноситься EMDR, DBT, різні тілесні практики, і я хочу розказати про свій досвід з цими видами терапії.
Що ти так переживаєш за складність отримати офіційний діагноз, скажете ви? Як тільки людина дізнається, що з нею відбувається, починається дуже важливий процес - і це деконструкція токсичного сорому, провини, жорсткого внутрішнього критика, тому що ви усвідомлюєте, що все це НЕ ВАША ПРОВИНА, і ніколи не була, ви не ліниві, ви не браковані, ви не заслужили на цей біль, і саме ЦЕ звільняє і дає сили рухатись далі. Це не “виправдання”, це ваша правда, не дозволяйте нікому її відібрати.
