Раніше я вже писав про гурт Serenity австрійського історика Георга Нойхаузера. Але музична сторона його діяльності не обмежується одним гуртом. Cьогодні інший його гурт Warkings випустив свіжий альбом, а отже саме час поговорити про них і їх метал натхненний минулим.
Взагалі жанр power metal любить історію. В тематиці пісень і гуртів цього напряму популярніше мабуть лише фентезі. Sabaton, Civil War Serenity, Vision of Atlantis… Історичні сеттинги постійно надихають такі гурти на нову творчість. Warking не виключення.
Як сам гурт описує себе:
“Провести вічність у вимірі богів це максимальна честь для всіх хоробрих і відважних воїнів. Сам Одін обирає бійців гідних увійти у його чертоги. І так відбулась дуже малоймовірна зустріч цих чотирьох героїв: римського Трибуна, дикого воїна Норда, відданого Хрестоносця і смертельного Спартанця.
Віднині названі Warkings, а чистий і непідробний метал став їх релігією і вони поширюють правдиві історії про свої битви серед людства”
Трибун, Вікінг, Хрестоносець і Спартанець це псевдоніми наших сьогодняшніх головних героїв. До яких пізніше ще доєднається одна героїня (якщо її можна так назвати). Наш давній знайомий Георг Нойхаузер ховається під маскою Трибуна. Він же вокаліст цього колективу.
Троє інших учасників представляють колектив Watch Me Bleed: гітарист Хрестоносець, басист Вікінг і ударник Спартанець:
Ця четвірка вперше зібралась в 2018 році і їх першим синглом став “Gladiator”:
Яскраві образи, високий рівень виконання і дистильований павермет. Вже з першого знайомства ставало зрозуміло що цей гурт вартий того, щоб до нього придивитись.
Кліп, як нескладно помітити, містить явну відсилку до всім відомого одноіменного фільму “Гладіатор” режисера Рідлі Скота.
Цей сингл передував виходу їх першого альбому “Reborn” і ще ряду синглів, які увійшли в нього. Як наприклад “Hephaistos”.
Але справді здивувати вони змогли вже після виходу альбому. В 2019 вишов епічний і потужний трек “Sparta”.
Для нього вони запросили королеву гостьових виступів Меліссу Бонні, яка з ними виступила під псевдо The Queen of the Damned. І це поєднання додало контрастів і різноманіття звучанню, що вивело пісню на новий рівень (перший альбом містив ранню версію пісні без Бонні).
До речі, якщо мені не зраджує пам’ять, для мене тоді на релізі ця пісня стала і першим знайомством з творчістю Мелісси. Творчістю з якою потім довелось багато знайомитись як в її основних гуртах, так і чисельних гостьових записах з іншими гуртами.
Ця версія стала початком дороги до їх другої збірки “Revenge” (2020).
А першим передвісником цього альбому став сингл “Warriors”:
Тримаючи планку задану першим альбомом гурт впевнено рухався вперед. Хай і не отримуючи уваги на рівні зірок цього напрямку, всеодно колектив отримав власну стабільну аудиторію, що вже є непоганим досягненням для проекту, який є радше сайд-проектом для музикантів зайнятих в їх основних гуртах (і університеті у випадку з вокалістом).
Тонко відчувши наскільки участь “Королеви проклятих”, себто Мелісси Бонні, додає їм якості її запросили і на цей альбом. Разом вони випустили “Odin's Sons”.
Наразі це нажаль їх остання спільна робота. Мелісса у якої на той момент вже було 2 чи 3 постійних гурти, намічався ще один і купа колабів з іншими гуртами, була змушена від частини робіт відмовлятись, бо вже фізично не встигала всюди. Схоже цей колаб і псевдо “The Queen of the Damned” стали якраз частиною цієї оптимізації. Менше з тим, 2 пісні за її участі і досі залишаються на 1 і 3 місці по кількості прослуховувань/переглядів в історії гурту. Гідний доробок!
А Warkings продовжували свій рух вперед. І на черзі був альбом “Revolution” (2021), головною окрасою якого стала композиція “Fight”, заснована на багатьом знайомій пісні італійських партизанів “Bella Chiao” (мелодію оної доволі легко впізнати в приспівах).
Доволі цікавою в цьому альбомі вийшла і пісня “Spartacus”, записана за участі вокаліста Lord of the Lost Кріса Хармса, який взяв для неї псевдо The Lost Lord:
Східний мотив в інтро і агресія яку привніс Хармс помітно виділяють її в альбомі.
2021 був щедрим на яскраві релізи в power metal жанрі вцілому і конкретно у лейбла Napalm Records, з яким працює гурт. Схоже саме цим можна пояснити що статистично їх слухач обділив увагою в цей період. Тож на дуже хороших роботах як “Spartacus” або “We Are The Fire” нажаль абсолютно несерйозні цифри переглядів.
Скоріше за все, саме дивлячись на цю статистику, а також на магію Мелісси в їх колишніх колабах, наші королі вирішують що їм потрібна партнерка для виступів. Тож вони запросили вокалістку гурту Thwart Сесілію Сен записати з ними кілька пісень для нової збірки. Сесілія взяла собі псевдо Моргана Ле Фей (Morgana le Fay), а альбом отримав назву “Morgana” (2022).
І першим результатом їх спільної роботи став сингл “Monsters”:
Такого ефекту як з Бонні від першої колаборації з Морганою не вийшло. Але це поєднання ще зіграє свою позитивну роль в майбутньому.
Вцілому альбом вийшов схоже таким собі приводом притормозити і переосмислити свої дії. Як часто буває, швидкий темп випуску альбомів (3 альбоми за 3 роки) не надто сприяв росту якості. Не можна сказати щоб вони деградували, але і не можна сказати щоб вони на цьому етапі пропонували щось принципово нове, або яскраве.
Найкращий відгук серед поціновувачів з цього альбому отримала пісня “Hellfire” записана разом з Морганою. І схоже саме це визначило подальший розвиток подій.
При підготовці п’ятого альбому її було введено в склад гурту вже як повноцінну учасницю, а опис на сайті гурту розширився додатковим параграфом
“Після років битв в світі живих, Warkings були захоплені моторошним і надзвичайним голосов “злої” чаклунки Моргани Ле Фей. Помішана на ідеї розповісти людству власну версію її історії, відьма надихнула Warkings впустити її в своє коло, щоб вони бились в наступних битвах як ковен створений для вічності”
І от після 3х річної паузи вони видали “Armageddon” (2025). Одноіменні сингл і альбом. І це мабуть їх найкраща робота за весь час!
Потужна, мелодійна, епічна, монументальна і пробивна одночасно. Ця пісня станом на сьогодні цілком може претендувати на головний power metal хіт щонайменше першої половини цього року.
І сьогодні зранку до неї комплектом вийшов і сам альбом. Також доволі високої якості.
Одним з хедлайнерів по натхненню для павермет гуртів цього літа явно слугував Чингіс Хан. Пісні присвячені оному випустили як визнані метри історично-металюжного жанру Sabaton, так і наші герої в компанії з фронтменом Orden Ogan:
А оскільки фанати і напалми люблять колаби, то принцип “більше колабів богу колабів” було продовжено ще і за рахунок залучення фронтмена молодого і перспективного гурту Dominum (за сумісництвом дуже успішного екс-продюссера ряду напалмівських гуртів, як наприклад моїх улюбленців Feuerschwanz і Vision of Atlantis):
В певному сенсі це навіть символічно, що гурт який описує себе як загиблих воїнів з Вальхалли зустрівся з лідером зомбі-метал гурту.
Як бонус-трек гурт ще і заколабився з німецьким фолк-рок гуртом Subway to Sally і це доволі цікаве по звучанню поєднання:
Скрипка і колісна ліра додають цій пісні унікального як для дискографії Warkings шарму.
Титульною піснею альбому гурт підняв планку дуже високо. Але навіть попри це не можна сказати щоб наприклад “Kings of Ragnarök” надто від неї відставала:
Ще один супер-енергійний і епічний “бангер” який доводить що іноді паузи в творчості дуже сильно йдуть на користь.
Ще одним приємним відкриттям при прослуховуванні альбому для мене стала “Troops of immortality”.
Інтенсивність і робота з акцентами в ній мають помітний резонуючий ефект. При прослуховуванні важко утриматись і не синхронізувати свої рухи з ритмом пісні.
Порадувала і велична баллада “Nightfall”:
і славень “Varangoi”:
Вцілому альбом залишив по собі дуже приємне враження. Гурт зробив потрібний і дуже якісний крок вперед. Тож можна насолодитись результатом їх трудів і з цікавістю чекати чим вони ще здивують в майбутньому.
А на сьогодні на цьому все. Да прибуде з вами найепічніша Музика!
