Я більше ніколи не доторкнусь до неї, і її блискучих губ, не побачу її очі, не доторкнусь до її ніжної руки, ніколи не побачу її закоханий погляд, ніколи я не відчую її дотик.Я винний перед тим, що ми не впорались.я хочу знову це все відчути, хочу побачити її очі, хочу знову гуляти літніми стежками щоб вона знову сказала: «я тебе кохаю».Хочу ще колись побачити її очі але це лиш мрії Я дурак.
Я не розумію, чому так боляче. Чому мені огидно перебувати з людиною, яку я кохав, і водночас так тягне до неї. Чому я завжди можу принижуватися заради її уваги, заради того, щоб вона сказала, що кохає мене, що я їй потрібен, що я для неї найближча людина. Навіщо я це випрошую?
Життя — це бумеранг, який завжди повертається прямо в лоба. І тільки зараз я це зрозумів.
Чому люди такі жорстокі? Чому я ніколи не відчував те, що називають коханням? Я відчував тільки біль. З людьми, з якими я планував майбутнє, вони робили мені тільки боляче. Зараз дівчина, якій я майже довірився, насправді після того, як ми розійшлися, вже нормально гуляє
