Ми блукали океаном,
Очі малювали картини.
Лебеді співали ранком,
А ти все співала:
Долинка-долинка,
Що принесеш, чим заспокоїш?
Не простим співали хором
Із духових, серцевих.
Прославляли Бога,
Ти серед страз, вдихаєш дим.
Павутиною провела,
Прокляла та полюбила.
Лісами водил
Мене страхи,
Щоб віддатися —
В обійми палкі.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Україна, 1920-1930 роки. Голодомор, комунізм, терор. Як саме кохали поети в настільки складний для України час?
Україна, 1920-1930 роки. Голодомор, комунізм, терор. Як саме кохали поети в настільки складний для України час?
