Ми блукали океаном,
Очі малювали картини.
Лебеді співали ранком,
А ти все співала:
Долинка-долинка,
Що принесеш, чим заспокоїш?
Не простим співали хором
Із духових, серцевих.
Прославляли Бога,
Ти серед страз, вдихаєш дим.
Павутиною провела,
Прокляла та полюбила.
Лісами водил
Мене страхи,
Щоб віддатися —
В обійми палкі.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
