Ми блукали океаном,
Очі малювали картини.
Лебеді співали ранком,
А ти все співала:
Долинка-долинка,
Що принесеш, чим заспокоїш?
Не простим співали хором
Із духових, серцевих.
Прославляли Бога,
Ти серед страз, вдихаєш дим.
Павутиною провела,
Прокляла та полюбила.
Лісами водил
Мене страхи,
Щоб віддатися —
В обійми палкі.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
Двоє тіл несуть тінь одного духу. Йдуть крізь знищене, мов крізь час, не заради життя, а щоб памʼять не зникла. В кожному русі — спротив зникненню. В кожному погляді — доказ, що ще існуємо.
Чомусь більшість людей звикла шукати мудрість в грецькій міфології, ігноруючи при цьому інші, як-от скандинавська. Пропоную Вам новий погляд на відомий міф
Двоє тіл несуть тінь одного духу. Йдуть крізь знищене, мов крізь час, не заради життя, а щоб памʼять не зникла. В кожному русі — спротив зникненню. В кожному погляді — доказ, що ще існуємо.
Чомусь більшість людей звикла шукати мудрість в грецькій міфології, ігноруючи при цьому інші, як-от скандинавська. Пропоную Вам новий погляд на відомий міф
