Я б волів взагалі не спілкуватись з тобою
Сховати десь тебе, за непрохідної стіною
Забути надії, що на тебе я вішав
Повернуть назад час, як до тебе теплішав
Я б хотів стерти пам'ять - загасити багаття
Що тільки-но розгоралось, запобігти безладдю
Думок, що так так тиснуть у голови скроню
Про минулі поразки, спільне майбутнє з тобою
Ти - це отрута, я це розумію
Нічо зробить вже не можу - бо тобою хворію
Але зараз не час за це переживати
Хвороба ця - прогресує, немає шляху тікати
Не маю шансу на помилку в стосунках з тобою
Бо на кожному кроці - обливаюся кров'ю
Від хвороби - що на вулиці зветься кохання
Вона гірша за солі, бо викликає звикання
Одинадцять віршів що до тебе пишу
Думав - десятим я все закінчу
Думав пройдуть усі мрії про тебе
Про стосунки, про тіло твоє квітневе
Але зараз - душа моя горить дуже ясно
Так ніжно і болісно, так чесно й прекрасно
Дуже боюсь перегоріти завчасно
Краще згоріти з тобою, ніж без тебе згаснуть
