Люблю себе до нестями і нічого не можу з цим робити, бо я найкращий! Це не мої висновки, з дитинства постійно чув від мами: ти найкращий, ти цього вартий, ти заслуговуєш на більше, ти єдиний і не повторний. І я цьому вірив і жив з такою установкою. Далі створив свої установки: нехай лохи працюють, мене це не обходить, нащо вони мені... Взагалі всі установки щоб мене не чіпали, бо мені і так добре самому. "Дурному не скучно і самому" - це не про мене, бо я розумний. А ви би змогли мати все від життя майже не працюючи. Ну да ходжу на роботу, сиджу в офісі за комп'ютером, роблю вид що щось роблю і за це ще й платять. От дурні.
Мене влаштовує все, що мене не чіпає особисто: влада, корупція, війна. Мене це не обходить . Бігали дурні на Майдані з прапорцями, ну і де вони? Кого вбили, кого посадили, хто калікою залишився. Я в цей час відпочивав в Буковелі з друзями. Та хіба друзі? Так собі знайомі покидьки, дарма що їздив за їхній рахунок. Боже аж смішно які люди дурні.
Оце я вийшов по газировку, бо дуже голова болить після вчорашнього. В літня спека просто вбиває. Погуляли вчора на славу! Впав на хвіст до компанії, майже незнайомої компанії, наївся і напився майже безкоштовно. Я зараз лусну від сміху.
Зараз йду п'ю прохолодну газировку і дивлюсь на навколишній світ. Я ненавиджу цей світ - він не досконалий! Тільки я в цьому світі єдиний і неповторний.
От сміх собака в таку спеку вилизує суху миску. Покидьки понаставляли поїлок, води не дають. І я не дам, не можеш знайти води здихай.
Да, спека жахлива піду до дому під кондиціонер, ляжу не ліжко спочину.
Що там? Якась баба знепритомніла. Обійду швидше, бо ще попросять допомогти, а це Швидка допомога, лікарня... ні це не моє. Ото так скажу бабо, прийшла пора - складай ласти і не морочи голови людям.
Спека посилюється, треба бистріше бігти додому доки сам не ліг поряд з бабою.
Ой що це там? Здається ТЦК, фіг вам, мене не впіймаєтє, знаю секретні ходи - через паркан, смітник, каналізацію. Холера, забруднюся з ніг по самі вуха, але нічого мені це тільки на користь, бо я Овоч.
