Я майже на всі 100 відсотків впевнений, що хтось із вас, читачів, колись у житті споживав хоча б якийсь контент, пов’язаний із Гаррі Поттером. Це могла бути книга, фільм чи навіть комп’ютерна гра. І мені чомусь здається, що на початку популяризації цієї франшизи у нашій країні більше поширені були саме останні два варіанти.
А ви знали, що був шанс, що саме ці варіанти б так і не сталися, і ми б не побачили фільми з Деніелом Редкліфом та перші три лампові гри про хлопчика що вижив?
Все через те, що у кінці 90-х компанія Nintendo планувала купити права на книги по Гаррі Поттеру, щоб на основі них зробити ексклюзивні ігри для власник консолей. Тобто в якомусь альтернативному всесвіті хлопчик що вижив стояв би разом із Супер Маріо, Лінком та Донкі Конгом у списку культових ігрових персонажів Nintendo, і я зараз не жартую!
Діло в тому, що в 1998 році внутрішня команда американського підрозділу компанії Nintendo із назвою Nintendo Software Technology (що перекладається як щось типу “Програмні технології Нінтендо”), розробила пропозицію щодо ексклюзивного доступу до прав на Гаррі Поттера. Якби ця пропозиція в підсумку була успішною, то Nintendo б отримала усі права на адаптації книжок про хлопчика зі шрамом-блискавкою. Тобто практично усі! І це фактично б унеможливило створення екранізацій в форматі фільмів. І ми б стопудів не побачили б принаймні перші два шедевральні фільми від Кріса Коламбуса та третій від Альфонсо Куарона.
В той ж час велика N без проблем забезпечила б собі права на виробництво всіх адаптацій книжкової серії у форматі ексклюзивних відеоігор на невизначене майбутнє. І так само як в ситуації з фільмами, ми б не отримали ті лампові перші три гри на консолі п’ятого, шостого покоління, ну і звичайно ж ПК. До цього варто додати, що мало хто з нас зміг би пограти в Гаррі Поттерів від Nintendo, бо у кінці 90-х та на початку 2000-х в Україні мало хто міг похизуватися, що має у власності справжнісіньку оригінальну приставку від Nintendo.
За словами одного з колишніх художників студії, початком всієї епопеї стало раптове розпорядження керівництва Nintendo. У ньому повідомлялося про початок розробки пропозиції щодо купівлі ліцензії на адаптації книжок від Джоан Ролінґ. І це розпорядження та подальше активне його виконання фактично зупинило роботу аж над трьома іграми, які на той час перебували в розробці: “Ridge Racer 64”, “Bionic Commando” та “Crystalis”.
Все через те, що з’явилася новина про те, що ліцензія на Поттера буде продана на аукціоні. І це була саме повноформатна ліцензія – тобто вона охоплювала всі формати адаптації, включаючи не лише відеоігри, але й телебачення та кіно. Через це розробникам довелося працювати не над іграми, а в швидкому темпі формувати основні тези пітчу для письменниці Джоан Ролінґ, який дав би їм можливість отримати права на ігрові адаптації книжок про хлопчика що вижив.
Та й не тільки одні Nintendo займалися цим ділом, багато медіакомпаній хотіло придбати права на успішну книжкову серію, яка станом на той час вже заробляла чимало грошей лише на одному продажі друкованих примірників.
Потім американський підрозділ Nintendo Software Technology розділився на дві частини:
основна група зосередилася на розробці концепції пригодницької гри від третьої особи;
менша команда працювала над потенційною грою, заснованою на популярному у світі чарівників спорті – квідичі (мені здається, що в підсумку це могло б стати чимось схожим на гру “Harry Potter: Quidditch World Cup” від Electronic Arts).
Nintendo ST прагнули розробити власну ігрову адаптацію книжок про Поттера, версії якої планували випустити на Nintendo 64, Gameboy Advance і пізніше Gamecube. А взагалі вони планували випускати ігри на усі платформи від японської компанії, навіть ті, які вийдуть в майбутньому. Розробники хотіли, щоб ці релізи збігалися із виходом кожної нової книги від Ролінґ, і фанати Поттера змогли б тішити себе не тільки літературою, а й відеоіграми.
Один з працівників Nintendo ST описав час розробки концепцій для майбутніх ігор про Гаррі Поттера такими словами:
“Загалом, це був тиждень шаленого малювання каракулів цифровими художниками, задля того, щоб створити анімацію для демо-версій ігор”.
Власниця ліцензії та за сумісництвом письменниця, що створила світ Поттеріани, Джоан Ролінґ, погодилася переглянути презентацію Nintendo.
Проте це не обійшлося без певної тривоги серед членів підрозділу Software Technology. Все через те, що в якийсь момент розробки концепцій майбутніх ігор виникла розбіжність щодо того, який художній стиль буде найбільш відповідним для франшизи. На початку було зроблено ставку на дизайн персонажів, натхненний оформленням обкладинки першої книги за авторством Томаса Тейлора.
Однак невдовзі керівництво студії виступило проти цієї ідеї і змусило художників рухатися в іншому напрямку. Один з них описав це такими словами:
“...Це суперечило всім моїм інстинктам, заснованим на прочитаних цитатах Джоан Ролінґ про збереження суто британського стилю мальовки, і мені довелося переглянути свої початкові дизайни та зробити їх більш подібними до японського стилю манґи. Я сильно сварився з цього приводу, але мій бос наполягав на цьому”.
На жаль, ресурс, на якому з’явилася інформація про Гаррі Поттерів від Nintendo, а саме Unseen64, не зміг опублікувати зображення дизайнів цих персонажів, оскільки японська компанія не дозволила своїм художникам публічно ділитися зображеннями. Проте все ж таки вони дістали кілька концептів локацій, де повинна була відбуватися дія ігор:
Зрештою, пропозиція Nintendo була відхилена письменницею. Все через те, що були вигідніші пропозиції від інших медіа-гігантів з більшими ресурсами: таких як Disney, Universal та тих ж самих Warner Bros. В той час як Nintendo могла запропонувати лише адаптації у форматі відеоігор, ці більші за впливом та сферою створення контенту компанії мали можливість розробляти не тільки відеоігри, а й екранізації на телебаченні та екранах кінотеатрів.
Врешті-решт, як нам усім відомо, Ролінґ продала права на адаптації своїх книжок про хлопчика що вижив кінокомпанії Warner Bros. за 1 мільйон фунтів стерлінгів. Пізніше Ворнери уклали контракт вже з Electronic Arts задля створення відеоігор за мотивами своїх екранізацій. Що це були за ігри – ви прекрасно знаєте.
