Створити цей блог мене спонукав інтерес до економіки і соціальних відносин, якими я цікавився завжди. Зовсім конкретно мене надихнула до цього книга Чалмерса Джонсона «Японське економічне диво. Як професійна влада та бізнес збудували провідну економіку світу» (К.: Наш формат, 2022. — 456 с.). Надихнула тому, що в ній вказані елементи, якими має послуговуватися держава і суспільство в розбудові економіки.
Я читав її, і кожна ідея резонувала в моїх думках. Я думав про те, як би зібрати всі прогресивні ідеї, потрібні нашій економіці воєдино. Так я вирішив створити цю сторінку і назвати її «Модель економіки» — майданчик, де я або кожен може ділитися своїми думками заради формування ідей для розвитку нашої країни і суспільства. Саме це і є головне завдання — шляхом моделювання зрозуміти, ким ми є, що ми хочемо і як цього досягти. Дістатися з кризи і перейти до благополуччя.
Книга Джонсона вперше була видана у 1982 році, уже тоді, коли економіка Японія почала входити у фазу сповільнення, але засадничі принципи функціонування економіки залишаються актуальними.
Багато хто вважає, що такі принципи можна перейняти для України, моделюючи її післявоєнне майбутнє. Звичайно, порівнювати дві країни не можна — зовсім різний історичний, суспільний, культурний контекст. Прямо копіювати принципи, за якими працює японська економіка також у жодному разі не вийде. Це просто безглуздо. Проте є досвід, який можна використовувати секторально або у формуванні політики.
Економічне диво — це образний вислів на визначення стрімкого економічного зростання країн та регіонів. Японське економічне диво загалом датується 1950-75 рр., але має значну інерцію, а коріннями сягає ще в другу половину ХІХ століття. Проте факт залишається фактом: в означений період японська економіка зросла в 50 разів. У певних секторах індекс зростання становить сотні, а то й понад тисячу разів.
У майбутньому ми поговоримо про інші економічні дива (таких прикладів вистачає) і взагалі, як відбувається цей феномен і чи можна його досягти в сучасному нам світі. А для початку виокремимо головні складники японського економічного дива, які лежать на поверхні.
1. Сильна держава і надзвичайне залучення держави в економічні процеси. В Японії центром управління економікою стало Міністерство міжнародної торгівлі і промисловості (ММТП). Джонсон красномовно пише про цей орган:
«Юрисдикція ММТП простягається від контролю за велосипедними перегонами до встановлення тарифів на електроенергію, але її справжня рушійна сила — це управління промисловою політикою».
2. Сильна кадрова політика. Служіння благам і розвитку економіки в Японії закладається зі школи й університету. Чиновників готують престижні освітні центри, а випускники, які бажаються посісти посади в міністерствах проходять надзвичайно складний конкурс, шанси пройти який становлять в середньому 1 до 40. Перебування чиновника на посаді обмежене віком 55 років. Далі — пенсія і робота в приватному секторі. Отже, рух еліт відбувається саме за таким напрямком, а не навпаки. Цікаво, що характерний для феодальних часів клас самураїв, про яких чули всі, трансформувався в бюрократичний клас, який очолив японське економічне диво. Державне управління здійснюється «заради народу», а не «за участі народу».
До того ж, специфіка японської економіки має специфічну структуру соціальних зв’язків. Джонсон цитує дослідників, які вважають, що людські взаємини в японському суспільстві ґрунтуються на чотирьох типах фракцій: це 1) сімейні й матримоніальні кліки, 2) члени клану й земляки, тобто люди з одної місцевості, 3) однокласники й університетські однокурсники, 4) «фракції на основі грошей». Найвпливовішими є останні дві групи. Загалом вони формують управлінський потенціал і впливають на сферу прийняття рішень. Причому політична складова в нашому розумінні (приналежність до певних політичних проєктів) відсувається на інший план.
3. Трансфер технологій. Цей процес завжди супроводжує економічне диво .У Японії держава забезпечувала, щоб промисловість отримувала ту чи іншу технологію за мінімальною ціною, застосовуючи всі наявні в неї важелі.
4. Вивільнення ресурсу. Також один зі стандартних складників економічних див, про який ми поговоримо згодом. Що ж до Японії, то можна навести приклад про те, що після війни було скасовано норму, що старші сини селян мають залишатися в селі і займатися роботою саме там. Це лише приклад, але він багато про що свідчить: вивільнення людського ресурсу призвело до зростання міст, а значить й індустрії.
5. Суто економічна політика цілком зрозуміла: «держава розвитку», суворий протекціонізм; «планово-раціональна модель»; пріоритет реального сектору економіки та зростання внутрішнього ринку; промислова політика в найширшому її розумінні, яка є відображенням економічного націоналізму:
«Самі інструменти її впровадження доволі знайомі, — пише Джонсон. — У Японії під час швидкого зростання вони передбачали, з погляду захисту, дискримінаційні митні тарифи, преференційні споживчі податки на вітчизняні товари, обмеження імпорту на основі валютних відрахувань та валютний контроль. З погляду розвитку (або того, що японці називають «розвитком»), вони передбачали виділення низьковідсоткових позик окремим галузям через урядові фінансові органи, субсидії, спеціальні амортизаційні пільги, звільнення важливого обладнання від імпортних мит, ліцензування імпортованої іноземної технології, забезпечення індустріальних парків і транспортної структури для приватного бізнесу з допомогою державних інвестицій і “адміністративного керівництва” ММТП».
У цьому дописі зображені лише деякі глобальні складники японського економічного дива. Цю тему ми ще продовжимо більш детально. Але загалом ми бачимо, як економічне зростання і розвиток економіки можуть стати ідеологією. На завершення ще одна цитата з книги Чалмерса Джонсона, який цитує дослідника Ернеста Ґеллнера:
«Потреба економічного зростання у країні, що розвивається має небагато економічних мотивів, якщо вони взагалі є. Вона виникає з властивого всім людям бажання відчути свою причетність до промислової цивілізації, причетність, що дає змогу державі або індивіду змушувати інших ставитися до себе на рівних. Неспроможність досягти цієї причетності робить державу безсилою проти військової агресії з боку сусідів, нездатною керувати власними громадянами, а також неспроможною вести міжнародний культурний діалог».
Раджу підписатися на Телеграм-канал «Модель економіки». Там будуть новини, оперативна аналітика і спостереження з економіки.
