Передісторія
Я вже понад рік веду ТікТок, де висвітлюю певні аспекти української мови, ділюся інформацією, яку вважаю цікавою. Сфера моїх інтересів - це лексика, тому більшість відео про унікальні слова, міжмовні контакти, статті зі словників. Проте вкотре людина в коментарях вирішила довести мені, що одне слово з підбірки “не українське” і я “паскудно висвітлюю мову”. Але коментатор/ка вочевидь не знає, як формувалася (а головне - формується) лексика української мови і з чого вона складається. Тут спробуємо розібратися з цими питаннями, знайти тільки “українські“ слова і зачаруватися красою (та складністю) мови.
Індоєвропейські слова
За походженням у лексиці української мови розрізняють слова питомі українські, успадковані з попередніх періодів розвитку мови, та запозичені з інших мов.
Серед питомих українських виділяють слова:
1) спільноіндоєвропейського походження,
2) спільнослов’янського походження;
3) власне-українські.
Сьогодні почнемо зі слів, які засвоєні з індоєвропейського лексичного фонду і є найдавнішими. Це назви:
родинних стосунків (мати, син, дочка, брат, сестра);
частин тіла й органів людини (серце, череп, брова, язик, лікоть, око, ніс, зуб);
рослин (дерево, дуб, береза, жолудь, льон, мак);
птахів, тварин (гуска, вовк, теля, тур, видра, оса);
явищ природи, небесних світил (вода, земля, вогонь, день, ніч, сонце);
побутові найменування (дім, двері, колесо, жорна, віз, м’ясо, сіль, мед);
назви дій, процесів, станів (жити, везти, іти, молоти, їсти, сидіти, стояти, пити);
якостей і ознак (білий, довгий, темний, жовтий, малий, глухий, кривий) тощо.
Сподіваюсь, ви захоплені тим, наскільки давні слова і нині існують в українській мові. Якщо цікаво, то можна лишати лайки/коментарі і я продовжу рубрику про походження українських слів, щоб потім перейти до теми українізмів в іноземних мовах :)
