У печерах
- У давні часи, ми боги жили всі в мирі, у кожного були свої обов'язки, які впливали на ваше життя там унизу, але ти вже про це чула - почав свою розповідь Лір.
- Так, Шак мені вже трохи розповідав про ваш світ - відповіла я.
Поки ми розмовляли нам принесли поїсти різні цікаві смаколики, якими був багатий цей світ у тих умовах в яких він знаходився. На столі були сушені чіпси декількох видів м'яса та риби, салати з овочів та фруктів, а також хмільний напій у гарному старовинному глечику. Я взяла м'ясні чіпси і продовжила уважно слухати історію.
- Так, ось, були і боги, які берегли баланс тут і зовсім не впливали на світ смертних і ті хто контактував з душами тих хто помер або має тільки народитись. У вас люблять називати цей світ, як рай та пекло, але насправді це одне місце. І колись ним завідувала та оберігала Шео.
- О, це та богиня, яка зараз зла відьма? - уточнила.
- Саме так, насправді вона богиня, але через все, що вона творить ми її так прозвали, зла відьма. Але насправді мені здається, що Шео більше ображена ніж зла. У світі богів немає зла чи добра, є тільки вчинки, але ми не про це. Шео направляла душі та разом з Азурою навчали душі древнім знанням, щоб при народженні в світі вони могли творити свої діяння. Також Шео направляла душі на відпочинок від попереднього життя та і багато іншого. Але одного дня щось змінилось, так наче її підмінили і з доброї та ніжної вона перетворилась на винищувачку. Поцупила один з манускриптів та створила древню арку в центрі острову та заточила там наші сили. Ті хто сперечались та боролись з нею пали, а ми заховались, щоб знайти рішення цієї ситуації.
- Хм, дуже цікаво, а де вона зараз?
- Вона збудувала собі маєток на захід від арки. Зараз у неї в слугах деякі мілкі божки, а деякі полонені та змушені працювати не за власної волі. - озвався Шак.
- Маєток, треба подумати, що робити і як вам допомогти. - Промовила я та замислилась над усім, що розповіли мені Лір та Шак.
За своїми роздумами я навіть не помітила, як майже всі вже розійшлися по тунелях в глиб печер. Залишалось в залі декілька божків, що прибирали залу.
- Пропоную відпочити і поспати, а на ранок зі свіжою головою буде простіше думати. - Промовив Шак. - Пішли Олексо я покажу тобі твою кімнату та покажу тобі, що тут і як.
- Гаразд. - Я встала з-за столу. - Дякую Ліре за вашу історію, побачимось завтра.
Ми із Шаком пішли в один з тунелів, пройшовши кілька поворотів і зупинились коло одних з дверей.
- Ось тут буде твоя кімната, якщо підеш далі по тунелю то дійдеш до гарячого джерела де можна відпочити перед сном. - Шак відчинив двері та пропустив мене у кімнату. - А зранку як прокинешся приходь в залу на сніданок, не турбуйся тут не загубишся.
- Дякую. - Я зайшла у кімнату та озирнулась. - Тут гарно.
- Добре, я пішов тоді, надобраніч.
Після цих слів Шак зник у тунелях. Я ж почала дослідження кімнати, збоку від дверей стояла старовина шафа в якій був одяг, рушники та ковдри. Навпроти стояло велике ліжко, а поруч був стіл. Всі меблі були зроблені з темного дерева, на стелі висіла схожа люстра, що і в залі але у мініатюрі, а в самій стелі де-не-де стирчали маленькі кристали, що миготіли мов зірочки.
Я взяла одяг з шафи, який на диво мені більш менш підходив та рушник.
- Ну, що ж подивимось на гаряче джерело. - промовила я та пішла по тунелю куди мені казав Шак.
