У 1813 році Наполеон Бонапарт зазнає фіаско в Російській кампанії. Ця поразка стала прологом до його падіння. Французька революція та кампанії Бонапарта пробудили в Німеччині національний дух. Пруссаки, саксонці, баварці, ганноверці почали себе відчувати німцями як єдиною нацією об’єднаною спільними рисами та ворогами. Наполеон, не хотячи пробудив німецьку націю. Король Пруссії звернувся до своїх підданих як до німців, вперше в історії. Патріоти об’єднувалися у добровольчі загони - фрайкори. Багато громадян записували в ландвер та ландштурм (місцевий аналог тероборони). 42% усіх добровольців складали ремісники(представники середнього класу). Найбільший порив був серед студентства. За оцінками Петера Брандта близько 50% німецького студентства брало участь в боях з Наполеоном.
Проблемою визвольної боротьби була проблема з ресурсами. Пруссії не вистачало коштів аби оснастити свої полки та армії. Війна завжди вимагає від держави багато ресурсів. Тому серед патріотів панувала думка, що війна може бути програною. Поштовхом до змін стала акція дружина принца Вільгельма Прусського, Маріанна. Вона обміняла свої золоті прикраси на каблучку з підписом: “Золото я віддала за залізо”. Принцеса звернулася до кожної жінки-патріотки, щоб вона підтримала націю в боротьбі за свободу. У суспільстві стало модно носити залізні прикраси як символ підтримки національної боротьби. Отримані кошти від пожертв були витрачені на оснащення армії та купівлі озброєння. За короткий час Пруссія змогла зібрати сили аби чинити ефективний супротив Наполеону.
Дух національного підйому повпливав на військові нагороди. Легендарний Залізний хрест виготовляють із заліза. Ця нагорода була першою в Європі, яку вручали незалежно від походження та виключно за бойові заслуги.
Звісно, що пожертви патріотів зіграли важливу роль в піднятті бойового духу та фінансуванні визвольної війни, але для справедливості слід згадати роль Великобританії в боротьбі з французами. Відомо, що британці були основними ворогами Наполеона. Саме Туманний Альбіон був основним донором Австрії, Російської імперії, Пруссії. Британські війська відкрили другий фронт в Іспанії проти Бонапарта. Для розуміння обсягу допомоги ми оголосимо “ленд-ліз” за декілька місяців 1813 року: 8 000 000 фунтів у срібних та золотих монетах, 200 гармат, 120 000 мушкетів, 18 000 000 патронів, 23 000 барелів пороху, 30 000 шабель та палашів, 150 000 комплектів форми, 175 000 пар чобіт, 1 500 000 фунтів продуктів та 23 000 галонів міцного алкоголю. Фактично титанічна допомога Сполученого Королівства була базою для перемоги.
Вдруге акція обміну золотих прикрас на золоті відбулася під час Першої світової війни. Німецька імперія потребувала валютних ресурсів для боротьби з Антантою. У суспільстві знову з’явився запит на патріотичність. Тому закликали добровільно жертвувати гроші для потреб війська. Хоча акція мала волонтерський характер, суспільство негативно дивилося на носіння золотих прикрас, як на непатріотичний акт. Для прикладу мер міста Магдебург обміняв регалію бургомістра на залізний аналог - усе аби принести вітчизні перемогу. У той період фраза видозмінилася й звучала так: “Золото віддав на зброю, залізо взяв за честь”. Паралельно з німецькою традицією пожертви грошей на залізні відзнаки з’явилася австрійська традиція “залізного воїна”
У 1915 році в Австрії було встановлено фігуру лицаря з дерева. Кожен охочий міг внести кошти на підтримку сиріт та вдів. Жертводавці в залежності від суми могли забити залізний чи срібний цвях у фігуру. Схожі події практикувалися у школах. Це була масштабна акція по підтримці бойового духу нації. Хоча вилучені кошти були малими, вони створювали відчуття єдності в спільній боротьбі за перемогу. Також дані поцвяховані фігури відігравали роль меморіалів, які мали вшанувати полеглих за Батьківщину. Практика забивання цвяхів у дерево практикувала ще з часів Середньовіччя. Селяни забивали його на знак обітниці чи як оберіг від хвороб. Дуже швидко фігури поширилися Німеччиною. Містяни забивали цвяхи у герби міст, колони, фігури лицарів-захисників (Роланд, Генріх Лев). У місті Корнвестхайм двері до ратуші були оббиті цвяхами. Цікаво, що дерев’яних лицарів були й на наших землях.
У квітні 1916 році було встановлено фігуру лицаря з мечем, який мав вшанувати звільнення Львові від московської окупації. Статуя розміщувалась на Гетьманських валах у спеціальному павільйоні. На честь закінчення збору над Львовом пролітали військові літаки. Зараз фігура зберігається у холі “Чорної кам’яниці” на площі Ринок.
Схожа статуя була встановлена у нафтовій столиці Галичини - Дрогобичі. У перший же день було зібрано астрономічну суму в 400 000 австрійських крон. На постаменті лицаря була написана фраза “Pro Patria”(за Вітчизну). Пожертви українців становили: "Народний дім" в Дрогобичі – 3000 корон; "Українська християнська громада" в Бориславі – 5000 корон; громада в Тустановичах – 10 000 корон: громада села Губичі – 1000 корон. Окрім цього, значні пожертви склали й окремі громадяни, імена яких були вигравіюваний на цвяхах, що вбивалися в палю біля Лицаря. Купівельна спроможна корони тоді становила: 1 кг картоплі коштував 0,07 корони; гречки – 0,4 кор., живої риби -2,3 кор., пшеничної муки – 0,44 кор., свіжого масла – 2,8 кор., меду – 1,5 кор., телятини – 1,46 кор., пара яєць – 0,18 кор., пара качок – 6,2 кор., літр сметани – 0,58 кор., житній хліб – 0,34 кор. Це – ціни станом на 1909 рік. Станом на 1916 рік купівельна спроможність однієї корони у зв’язку з військовими подіями була дещо меншою, ніж у 1909 році, але оскільки в 1916 році ще карбувалась срібна корона, то інфляція не набула на той час значних розмірів. Так що сума у півмільйона корон була досить значною… Всі пожертви поділялися по половині: одна – для вдів і сиріт по полеглих з Галичини, а інша – для вдів і сиріт по полеглих, які були родом з інших повітів.
Останню таку фігуру було встановлено в 1916 році в Чернівцях на честь визволення міста від росіян. Це було зображення імперського орла, який колись прикрашав ратушу й був знятий за наказом московитів.
Хоча ця традиція до нас прийшла з Австрії, вона була відроджена у 2014 році, коли було анексовано Крим, а полум’я війни на Донбасі тільки починало горіти. Тоді ми вступили у боротьбу, що триває досі. 30 липня 2014 року у Львові було встановлено статую Юрія Змієборця. Кожен охочий міг забити цвях у його щит, задонативши на суму від 100 гривень. За час акції українці пожертвували близько 1 500 000 гривень. Зібрані кошти були направлені на закупівлю прицілів та тепловізорів.
Зараз ми зробили велетенський крок у розбудові суспільства. Зараз українці є набагато об'єднанні та сильніші ніж у 2014 році. Наші “цвяхи” та “залізо” це донати, які ми віддаємо на перемогу нашої армії. Наш лицар є набагато віковічніший ніж будь-яка фігура. Наше залізо не заіржавіє. Бо це пам’ятник це наша нація, яка невпинно рухається до свого європейського майбутнього!
