Друкарня від WE.UA

Жити далі

ТВ: згадка про смерть


Вона робила все для того, щоб це закінчилось,

але світ сміявся та казав - живі далі,

живи серед свого смутку та неспокійного сердця,

люби так сильно та болісно як ти це вмієшь,

не обривай можливість жити, як ти намагалась тієї ночі,

як і ті декілька ночей, з яких минуло багато років.

Ніхто не збере тебе докупи, зроби це сама,

не забирай себе у цього світу, повір і в себе, хоч трошки.

Колись можливо це я посміюся в лице цьому світу,

колись же він перестане за мене триматись,

я пережила так багато, що можна й справді повірити у щось всевишне,

я занадто багато разів вбивала себе,

пробачте всі, хто справді тоді вірив у мене.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ліна Вишня
Ліна Вишня@prettybones_99

140Прочитань
3Автори
6Читачі
Підтримати
На Друкарні з 25 квітня

Більше від автора

  • Кохання

    ТВ: Згадка про смерть

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Т.

    ТВ: згадка про смерть

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Зрада

    Це відчувається як довга зрада,

    Теми цього довгочиту:

    Вірш

Це також може зацікавити:

  • Близькість

    Ніби мотузки — на тілі й на шиї,на стопах, на спині, сідницях і грудях, я гублюсь у мінному полі бажань.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • v.b | полин | цикл “ретроград”

    Ти поступався, мовчав, заспокоював — поки не залишився без себе. Не зраджений, не знищений — просто витертий. І тепер ідеш далі, не знаючи, чи ти ще є — чи вже просто функція в чиїйсь конструкції.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Близькість

    Ніби мотузки — на тілі й на шиї,на стопах, на спині, сідницях і грудях, я гублюсь у мінному полі бажань.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • v.b | полин | цикл “ретроград”

    Ти поступався, мовчав, заспокоював — поки не залишився без себе. Не зраджений, не знищений — просто витертий. І тепер ідеш далі, не знаючи, чи ти ще є — чи вже просто функція в чиїйсь конструкції.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія