Інформація та практичні поради щодо життя босоніж — все, що я зібрав на власному досвіді за двадцять років такого життя
Чи подобалось вам в дитинстві ходити босоніж? Чи з часом ви припинили це робити? А нащо?
Головна ідея: ~~все, що ви знали про взуття — хибне.~~
Необхідність взуття значно перебільшена. Так, ми потребуємо спеціального взуття для захисту від надмірного морозу чи жару, від гострих уламків та хімічно чи біологічно небезпечних середовищ. Але це й усе.
Повсякденне взуття в Україні реально не потрібне (як не потрібні повсякденні шкіряні рукавиці — уявіть, що сталося б з вашими руками, якби ви їх весь час носили). Ви майже напевно почуватиметесь краще босими більшість часу.
Зрештою, це просто приємно 😊 Ходити босоніж — це відчуття такої легкості й зручності, яке неможливе у взутті. Це відчуття контакту з навколишнім світом, не зупиненого жодною підошвою. Це відчуття комфорту “всюди як удома”.
Що варто знати про життя босоніж
Що зупиняє? Страхи та міти
А як же бруд? Насправді він не страшний. Наші стопи пристосовані еволюцією, щоб бруднитися під час ходьби. Ви ж все одно щодня миєте ноги? Тут нічого не змінюється. Насправді бактеріально-грибкова мікрофлора закритого взуття небезпечніша за вуличний бруд: пройтися босоніж вулицею безпечно для здоров’я, а от взувати чуже взуття, особливо на босу ногу, я нікому не рекомендую.
А справді, що з хворобами? Найчастіше згадують дві:
Грибок від ходіння босоніж у вас не заведеться. Грибок не любить сухе повітря, кисень та ультрафіолет. Тому ідеальне середовище для грибка — це якраз закрите взуття, а на постійно відкритих босих ногах він не приживається.
Правець — облігатно анаеробний збудник. Тобто, щоб його підчепити, треба викопати з землі якийсь цвях і одразу на нього напоротися, поки збудники не вмерли, або пошкодити підошви і пройтись по свіжих фекаліях тварин. Міські вулиці в цьому плані безпечні. Хоча для спокою можна й освіжити щеплення.
“Ходити босоніж на природі — ну так, корисно. Але в місті — ні, тут суцільна хімія”. Насправді, ходити босоніж корисно майже всюди (про виключення читайте нижче), бо справа насамперед у вільному русі стоп, тактильних відчуттях та доступу свіжого повітря до шкіри. Вулиці тут нічим не гірші за галявини. Що точно не корисно — це ходити у взутті.
“Асфальт занадто твердий! Без амортизуючого взуття будуть проблеми з п’ятами та хребтом!” Якщо ступати босоніж так само, як і у взутті, яке дозволяє неправильну ходу (бити п’ятами на кожному кроці) — так, будуть. І у взутті теж будуть. А от якщо ступати правильно (як саме — дивіться нижче), то все буде гаразд. Стопи не потребують додаткової амортизації, вся наша стопа — це вже досконалий амортизатор, який формувався два мільйони років.
Дуже коротка історія та географія
Історія нашого виду, якщо рахувати від прямих предків-гомінідів, нараховує біля двох мільйонів років (останні 300 тисяч люди вже мали приблизно сучасний вигляд), і лише біля 30 тисяч років тому (за висновками археологів) взуття на жорсткій підошві якось помітно розповсюдилось. Наші стопи сформовані еволюцією, щоб ходити босоніж.
Ще до середини XX століття взуття виробляли виключно з природних матеріалів, тож воно було досить дороге. Тому воно було ознакою людей заможних, а так-то і в містах босі ноги (особливо у дітей) нікого не дивували, а в селах вони взагалі були нормою. Тільки протягом останніх 70 років прогрес синтетичних матеріалів зробив взуття дешевим і фактично започаткував моду на тотальну взутість.
І досі існують країни (Нова Зеландія, Австралія, Індія, країни Африки), де босоніжність — абсолютна норма, яка не привертає жодної уваги. Існують країни (Британія, деякі країни Європи, певні штати США), де люди і в холоди можуть спокійно взувати легкі шльопки на босу ногу.
В Україні зараз вважається нормальним бути босоніж на пляжах, у селі та на природі. Певні зайняття (йога, бойові мистецтва, танці) проходять босоніж. Але інші, так само придатні місця, чомусь випадають із загального поля зору.
Ідея, яка може здатися вам революційною: ходіння босоніж міськими вулицями так само приємне і корисне, як і виходи босоніж на природу. І значно краще босоножити асфальтом щодня, ніж вибиратися кудись на травичку максимум раз на тиждень. І точно краще, ніж ходити взутими.
Хто живе босоніж
Насправді я далеко не єдина людина, яка про це замислилася. Нас таких наразі приблизно один на сто тисяч, але нема причин цю долю не збільшити 😊
Спільнота босоногих людей — це не якийсь організований рух. Ми не маємо жодної певної програми, крім підтримки босоногого життя для всіх, хто того забажає. Босі ноги не обов’язково пов’язані з якоюсь релігією чи езотеричними практиками (хоча для когось — так). Це не обов’язково спосіб цілеспрямовано покращити здоров’я (хоча користь для здоров’я є). Це не обов’язково якісь політичні демонстрації (хоча для когось — так). Це взагалі не обов’язково сексуалізувати, як то роблять фут-фетишисти та прихильники BDSM. Життя босоніж — це просто будь-яке життя, тільки босоніж, а босі ноги — це просто найзручніше взуття.
Існує всесвітня спільнота босоніжців та чимало локальних груп. Є велика та жива англомовна спільнота в Reddit. Всеукраїнської босоногої спільноти наразі не існує, є помітна київська спільнота (яка втім вже потроху перетворюється на загальноукраїнську, і якій потрібні свіжі активні учасники).
Термінологія
Як нас називати? Англійською це буде barefooter / barefooters / barefooting. Українською, відповідно:
barefooter → босоніжець / босоніжиця / босоніжці
barefooting → босоніжність / босоніження
дієслово → босоножити
Переваги та небезпеки
Переваги
Насамперед: підошви — це такі долоні. Вони мають стільки ж (дуже багато) нервових закінчень і таку ж (чималу) ділянку в сенсомоторній корі головного мозку. І якщо постійно носити взуття, то все це критично недонавантажене, що порушує повноцінне функціонування мозку.
Якщо постійно ходити босоніж:
Головна перевага — це відчуття. У взутті ви наче дивитесь на світ через мутне скло, а босоніж — це живий контакт зі світом.
Ваші стопи не мерзтимуть, і ви не боятиметесь переохолодження ніг.
Ваш імунітет буде постійно в тонусі, і всілякі хвороби ви переноситимете легше.
У вас виправляться хода, постава та дихання. Координація і баланс покращаться.
У вас буде така здорова шкіра та нігті на ногах, і (з часом) така гарна форма стоп і ніг, як ніколи раніше.
Це чудова профілактика лімфостазу (якщо він ще не дійшов далі першої стадії).
Підошви пітнітимуть не більше за долоні, і той піт не буде на них затримуватись. Босі ноги пахнуть так само, як руки.
Ви почуватиметесь спокійніше та впевненіше. Сон покращиться.
Ходіння босоніж — це постійний якісний і безкоштовний масаж стоп.
Босі ноги пасують майже до будь-якого одягу. І ще їх можна прикрашати ланцюжками, перснями та візерунками на шкірі.
Це чимала економія (якісне взуття дороге!). І потім не треба то старе взуття викидати.
Небезпеки
Якщо ви маєте незаліковані рани чи виразки на підошвах (наприклад, від некомпенсованого діабету), то босоніж краще не ходити, можна занести зайву інфекцію. (Але якщо людина з діабетом контролює рівень глюкози в крові, то “діабетична стопа” не формується, і ходити босоніж можна спокійно, всупереч поширеним засторогам).
Якщо ви вчасно не зважатимете на болісні відчуття в морози та спеку, то можете отримати обмороження чи опіки. Так само не варто лізти в сміттярки чи зарослі колючок.
Якщо у вас суттєво надмірна вага (типа другого ступеню ожиріння), то ступати босоніж може бути боляче.
Звісно, не варто ходити босоніж сміттярками, сирими темними підвалинами чи недоглянутими підземними тунелями. Там надто легко підчепити небезпечну інфекцію.
Це, в принципі, все.
Отже, хочете спробувати?
Варто попередити, через які складнощі ви можете пройти в перший місяць, перш ніж адаптуєтеся (щоб ви не злякалися й не кинули одразу).
Не треба спеціально обирати місця, щоб пройтись босоніж. В місті газони небезпечніші за доріжки, бо доріжки якось метуть, а газони — ні. Тож, якщо довкола вас нема вдосталь дворів з травою та ґрунтових стежок, то йдіть собі босоніж тротуарами. (Кого турбує природність поверхонь, ну так і бруківка, і асфальт — це теж цілком природний камінь).
Тактильні відчуття у стопах будуть спочатку дуже сильними та яскравими, дехто від сенсорного перевантаження швидко починає відчувати біль чи втомлюється (особливо якщо ходити історичним асфальтом, який на деяких київських тротуарах не перекладали ніколи). Це нормально. Якби ви все життя провели в темряві, а потім вийшли на світло, воно б вас спочатку засліплювало і було боляче. За пару тижнів сенсорна кора мозку адаптується, відчуття стануть спокійнішими і приємнішими. А до того моменту давайте собі перепочити час від часу.
Протягом перших тижнів шкіра на стопах буде змінюватися, тобто буквально стара буде злізати (як буває на тілі після сонячних опіків), а під нею буде нова, вже міцніша. Це нормально. Якщо ви все життя ходили взутими, то шкіра на ваших стопах надмірно тонка, ніжна та волога. Нова буде така сама, як на кистях рук.
Якщо ви ходили взутими і не займалися регулярно чимось типу йоги, бойових мистецтв чи танців босоніж, то на вас чекає відкриття цілого світу нових м’язів у стопах, ногах та тулубі, які раніше не були задіяні. І всі вони болітимуть з незвички, доки не наберуть силу.
Очевидно, вам доведеться змінювати деякі побутові звички і знаходити зручні для вас способи. Наприклад, носити з собою якісь шльопки, якщо на вході у метро до вас причепляться, що туди не можна без взуття (подеколи чергові чіпляються), носити з собою вологі серветки, щоб обтирати підошви у гостях, вдома завести рушничок для ніг, коли будете мити їх після повернення…
А приємні зміни нехай будуть вашими відкриттями 😉
Як почати
Найпростіший шлях — роззутися навесні, як стане тепло (у квітні-травні), і просто більше не взуватися. Стопи адаптуються за два-чотири тижні, а після босоногого літа ви легко перейдете й до осені та зими. І ні, не варто зважати на ті надмірно обережні рекомендації “спочатку роззуйтесь на пару хвилин, потім кожного дня додавайте по хвилині” (хто і кому таке рекомендує, цікаво?). Ходити босоніж треба доти, доки це приємно і комфортно. Орієнтуйтесь на власні відчуття, а не на якісь таймери і приписи.
Але як розпочати, якщо вам лячно, ніяково чи дещо огидно вийти на вулицю босоніж?
Найкраще — знайти компанію! Навіть удвох босоножити веселіше та впевненіше. А якщо у вас ціла група однодумців, то правила тут задаєте вже ви 😊 (Фейсбучну групу “Київ та Україна босоніж” ми колись створювали саме для цього). Ведете TikTok чи знімаєте рілзи для Instagram? Тепер у вас є ще одна цікава тема!
Розпочніть завжди ходити босоніж вдома. Сховайте капці та полиште шкарпетки.
Коли треба на хвильку вийти з квартири — до лічильників на поверсі, за поштою, прийняти кур’єра біля під’їзду, до найближчих магазинчиків — виходьте босоніж.
Якщо ви маєте собаку, гуляйте з нею босоніж. Якщо ви ходите з дітьми на дитячий майданчик, йдіть босоніж.
Коли треба сходити до супермаркету, перукарні чи вийти у кафе біля дому, йдіть босоніж. Взуття залиште вдома.
Якщо ви водите машину, водіть її босоніж. (Навіть якщо ви були у взутті — роззувайтесь, сідаючи за кермо, тільки не кидайте взуття біля педалей).
Взагалі візьміть за звичку босоножити назовні щодня, хоча б хвилин по п’ятнадцять (можна й більше).
Якщо взуття все ж таки необхідне, воно має бути максимально відкритим, легким та м’яким. Відкриті сандалі на тонкій гнучкій підошві з кількома ремінцями (важливо, щоб вони фіксували п’ятку; шльопки змушують стопу перенапружуватися), мокасини, босе взуття (barefoot shoes) — на тонкій гнучкій підошві без підбора і з широким носком, щоб вільно розчепірювати пальці, узимку — уггі.
Браслет чи ланцюжок на нозі, кільця та інші прикраси на пальцях ніг виключають 99% дурних питань (“Ви загубили взуття? Вас пограбували? Хочете, я дам вам шкарпетки?”)
Щоб не пошкодити ноги, поставити правильну ходу та отримати задоволення, змініть ставлення до ходьби. Не просто пересувайте ноги, а мацайте підошвами поверхню, відчувайте, яка вона на дотик. Ступайте м’яко, ніби не впевнені, чи можна відразу переносити вагу на стопу. Не бийте п’ятами та не йдіть навшпиньках, торкайтесь землі усією розслабленою підошвою.
Спирайтесь головним чином на великий палець та його подушечку, по всій їх довжині, і ставте їх паралельно (дивіться картинку). Тоді решта стопи автоматично сама стане так, як треба.
Гігієна
Спочатку ви будете намагатися начисто відмити та відтерти підошви. Потім ви зрозумієте, що то зайве. Просто нашвидкуруч змити бруд водою без мила, відтерти рукою (чи нога об ногу) тільки те, що не потребує зусиль — майже завжди досить.
Там, де взуті люди роззуваються, входячи до приміщень, босі ноги найзручніше витерти вологими серветками.
Якщо босоножити постійно, мозолів на підошвах не буде (крім країв п’ят). Асфальт сам зчохрує зайве не гірше за педикюрний салон.
Щоб п’яти не тріскалися
В їжі має бути вдосталь жирів, колагену, вітамінів A та E. А цукру краще їсти менше.
Раз на кілька днів зчищайте загрубілу шкіру на краях п’ят косметичною теркою (це така наждачка на зручній пластиковій чи дерев’яній ручці).
Після терки та після купання змащуйте ті місця кремом “Бепантен” (продається в аптеках для догляду за шкірою) чи взагалі будь-яким жирним кремом для рук. (Саме для рук! Сучасні креми для ніг розраховані на тонку, рихлу та вологу шкіру постійно взутих людей. У тих, хто ходять босі, шкіра на стопах така сама, як і на руках).
Як ходити на босі прогулянки (якщо ви ще не живете босоніж постійно)
Гуляти босоніж можна всюди, де й у взутті. Але краще шукати місця, цікаві на дотик.
Можна гуляти самостійно, але в компанії таких само босих друзів — веселіше!
Якщо ви не вийшли просто з дому босоніж, а роззуваєтеся перед прогулянкою, покладіть взуття до рюкзаку чи сумки, а не несіть в руці. Важлива частина прогулянки — це відчуття, що ви роззулися не на хвилинку, а надовго.
Якщо ви плануєте знов взутися після прогулянки, то беріть для цього відкрите взуття. Відкриті сандалі на босу ногу чи шльопки.
Після прогулянки не взувайтеся просто на брудні ноги, це шкідливо. Спочатку протріть підошви вологими серветками.
Вулиці великих міст здебільшого безпечні, але все ж лишається невелика можливість наступити на колючку чи уламок скла. Візьміть з собою булавку чи пінцетик для брів, щоб було чим витягти скельце, бальзам “Рятівник”, смужку пластиру.
Не хвилюйтеся, що підошви забрудняться. Це природно, вони до того й пристосовані. Як забрудняться, так і відмиються.
Прогулянка босоніж має бути не насильством чи подвигом, а задоволенням. Якщо вам вже досить, якщо стопи з незвички почали боліти, а ноги втомилися — взувайтеся та гуляйте далі у взутті чи їдьте додому відпочивати. Тоді потім знов захочеться побосоножити.
Як босоножити взимку
Якщо перед тим ви регулярно гуляли босоніж влітку та восени — це сильно полегшує справу.
Не хвилюйтесь. Наші стопи пристосовані еволюцією, щоб босоножити все життя при температурах від нуля і вище, і годинами поспіль — по невеличкому морозу. Зазвичай руки без рукавичок мерзнуть сильніше за босі ноги. Більшість людей можуть ходити босоніж кілька годин поспіль при температурі мінус 3–5 градусів, дехто — й до мінус 7–8 чи навіть 10–15. (А дехто довго не витримує й мінус 1–2, тож будьте уважні до себе).
Від ходіння босоніж не розпочинаються ані нежить, ані цистит, ані нефрит. Усе це інфекційні хвороби, якими треба ще заразитися. Вони можуть загострюватись через низький імунітет, а імунітет слабшає від загального переохолодження тіла. Тож якщо ви тепло вдягнені, то босі стопи анітрохи не шкодять здоров’ю.
Ревматизм та артрит також через те теж не виникають. Але якщо вони у вас вже є, то можуть загостритися, тоді будьте обережні.
Стопи зігріваються теплою кров’ю з тіла. Вдягайтеся тепло та зручно, за погодою. Не оголяйте ноги повністю, вдягайте штани, рейтузи, гетри. Відкритими лишаються тільки стопи. Жодні гумки не мають передавлювати ноги. Теплий лижний костюм — ідеально.
25–30% тепла організму втрачаються через голову. Через стопи — тільки одиниці відсотків. Якщо вам холодно, вдягніть шапочку чи капюшон.
Роззувайтесь не на вулиці, а в приміщенні, дайте стопам кілька хвилин звикнути до трохи нижчої температури, ніж у взутті. А тоді вже йдіть на вулицю.
Перші хвилин десять на морозі стопи можуть боліти. Не лякайтеся, це м’язи та судини переходять на “зимовий режим”. Доки стопи (насамперед кінчики пальців) рожеві, а чутливість до дотику (хоча й дещо послаблена) зберігається, все гаразд.
На холоді не стійте довго на місці. Йдіть або хоча б переступайте з ноги на ногу, ворушіть пальцями.
Якщо стопи (насамперед пальці) починають біліти чи стають повністю нечутливими, негайно взувайтеся чи зайдіть до теплого приміщення. Взуття на цей випадок має бути таким, яке легко надіти на занімілу ногу. Коли стопи зігріються (ви відчуєте приємний жар), можна йти босоніж далі.
Обережно експериментуйте зі своєю індивідуальною межею витривалості. Занадто сильного морозу може бути досить, щоб поморозити стопи за кілька хвилин.
Зважайте на реагенти, якими посипають доріжки, вони боляче печуть. На морозі обходьте стороною калюжі, вибирайте місця з чистим снігом.
Не куріть під час прогулянки та перед нею. Нікотин звужує судини.
Куди не можна босоніж
Не існує загальних заборон на босі ноги. В Україні можна перебувати босоніж майже всюди.
Виключення:
Дрес-код на вашій роботі, якщо він є і забороняє босі ноги. Такі справи. З’ясуйте, яке максимально легке, м’яке та відкрите взуття все ще вам дозволене, а босоніж можна ходити поза роботою.
Певні приватні клуби та заклади з дрес-кодом для відвідувачів. Їх мало. Якщо вам конче треба саме туди — то те саме, як в попередньому пункті.
Метро. З ним особливо складно, бо воно (в містах, де воно є) займає важливу частину життя. Отже. Насамперед, немає жодних реальних причин забороняти пасажирам перебувати в метро босоніж. Те, що намагаються раціоналізувати чергові на вході, коли вас не пускають (що ескалатори небезпечні, що десь там вас вдарить током, що ви щось забрудните босими ногами тощо) — неправда. Просто неправда. (Інакше б аналогічно забороняли заходити босоніж і в інший електротранспорт, і на ескалатори в ТРЦ. Але такого немає). А реальної правди не знає ніхто, бо автори цієї заборони вже померли.
Версія правил київського метрополітену від 1995 року, до якої ми всі звикли, каже загадково: “4. Пасажирам забороняється … 4.17. Знаходитись на метрополітені без взуття”. Зверніть увагу: насправді воно дозволяє тримати взуття в руках чи в сумці (хоча чергові того не розуміють).
Версія 2019 (зі змінами від 2021 року), яку й чергові ще не вивчили, каже інше: “4.2. Працівники перевізника мають право… 4.2.6. Забороняти пасажирам проходити через автоматичні контрольні та контрольно-пропускні пункти станцій метрополітену у разі… — неналежного (неохайного) зовнішнього вигляду (оголений, з оголеним торсом, у спідній білизні без одягу, без взуття, у брудному одязі, в одязі з явно вираженим специфічним і неприємним запахом)”. Тобто вона стосується бомжів та людей у явному психозі. Якщо ви вдягнені охайно та поводитесь чемно, це не про вас.
Але найпростіше буває носити з собою шльопки, слухняно взутися, якщо від вас вимагають, а потім роззутися на ескалаторі чи на платформі. Як я вже сказав, насправді це безпечно та нікому не шкодить.
Якщо все так добре, як тут написано, то чому ще не всі люди босоножать? Бо більшість людей просто взагалі не замислювались над такою можливістю (от ви замислювались, доки не прочитали цей текст?). А ті, хто замислювались, ще не наважились пробосоножити бодай одне літо, щоб призвичаїтись до цього способу життя.
Тож… якщо цей текст вас зацікавив, чому б не спробувати? Роззутися вдома, вийти на п’ять хвилин босоніж на свіжий сніг, піти на прогулянку у травні, залишивши взуття вдома…
І через три місяці ви впевнено, на власному досвіді вирішите, чи взуття все ще вам треба.
