Чомусь ми помилково вважаємо, що змінивши щось в собі, все довкола теж відразу поміняється і буде так, як ми хочемо. Але ми не враховуємо той момент, що завжди будуть якісь нові проблеми і труднощі на шляху. Бо без них ми б просто не жили. Ми не назвали б це життям.
І зараз я не намагаюсь сказати, що життя це тільки проблеми, негаразди і так звані підводні камені у нас на шляху. Проте це невідʼємна частина його. Це одна з його особливостей, які ми повинні прийняти та навчитись проживати.
Ми завжди стараємось вдосконалитись, але також часто забуваємо що це безкінечна дорога. І звичайно ж кожний новий рівень дає нам щось дуже класне, якось полегшує нам життя. Але також це відкриває нам щось нове, що ми могли б змінити, те, про що ми не знали раніше. Зрештою так буде завжди. Тільки коли ми усвідомимо, що чим більше ми дізнаємось, тим більше ми ще не знаємо, тільки тоді прийде розуміння усього так званого механізму.
Всім нам хочеться думати, що є якийсь логічний кінець. І він є. Тільки справа в тому, що цей кінець являється смертю. А до того, життя - це дорога сповнена пригод. І ми маємо прийняти це з вдячністю. Адже ніхто не знає як далеко ми можемо зайти. І насправді ми в праві робити все що забажаємо, але чомусь самі себе обмежуємо. Постійно. Увесь час ми ставимо барʼєри на своєму шляху. Боїмось змін. Боїмось втратити щось або когось. Відмовляємось від мрій. Але це теж частина нашого життя. Це як наша особливість. Ми щось ускладнюємо, а потім прикладаємо зусилля і знаходимо спосіб це виправити.
Ми вчимось на своїх помилках, хоча розумніше болото вчитись на чужих. Але усім нам потрібен власний досвід і ніхто не може забрати це в нас. Це наше життя. І це наш вибір.
Інші зазвичай стараються вберегти нас від неприємностей та скоєння помилок. Хвилюються через нас. Але цим самим вони інколи забирають у нас можливість жити наше життя, робити те, що забажається, бути з тим, з ким хочеться. Ці люди лише хочуть захистити нас від болі і кажуть, що у них більше досвіду і слід їх послухати. І все-таки, в кінці кінців, ми часто чуємо від них фразу «а я ж казав/ла». Однак це не повинно зупиняти нас. Адже це наше право на помилки. Це наше право прожити і відчути всі тонкощі життя, якщо нам того хочеться. А інші мають прийняти це бажання і віднестися до нього з повагою.
Зрештою насправді, захищаючи нас, вони намагаються зцілитися себе. Ці люди намагаються показати самим собі, що вони змінились, вдосконалились і здатні бачити те, чого не помічали раніше. І можливо це й справді так, але це не дозволяє їм давати нам небажані поради. Але також це і не привід відмовлятись від допомоги тих людей, яким ви справді важливі. А вміння фільтрувати інформацію, яка до вас надходить, є надзвичайно важливим.
Цим довгочитом я хотіла донести до кожного, що життя неймовірне у всіх його проявах. Воно постійно міняється, забирає у нас щось і дає інше натомість. А ми, люди, часто робимо помилки на своєму шляху. Але це частина нас самих, яка закладена десь глибоко всередині. Це те, що допомагає нам вдосконалюватись. Проте також ми повинні памʼятати, що не всі люди вибирають такий шлях. Для когось нормально робити те ж саме що і вчора, минулого тижня, минулого року і тд. І ми маємо з розумінням віднестися до бажань інших людей. І найкращим рішенням буде дбати в першу чергу про себе.
