Російсько-українська війна триває вже 10 років. Український Схід сьогодні — територія найбільш запеклих боїв і знищених ущент населених пунктів. Сьогодні ми, як ніколи, звертаємо погляди в минуле в пошуках відповідей на питання, чи можна було запобігти цим подіям, що пішло не так і чому саме Донецька й Луганська області стали першими жертвами цієї війни?
Який він, український Схід?
Сучасна українська література активно займається дослідженням цих питань. За останні роки вийшло достатньо багато книг, що стали для нас путівниками до регіону, якого фактично вже не існує в колишньому вигляді. Від хронології подій та фактажу до особистих досвідів і художніх рефлексій.
Ці твори — один із небагатьох способів зазирнути в минуле та зрозуміти український Схід.
Нонфікшн
«Як Україна втрачала Донбас» Денис Казанський і Марина Воротинцева
Щодо осмислення будь-яких історичних подій завжди краще починати з фактажу. А більш ґрунтовного хронологічного дослідження подій на Сході, починаючи з XX століття і до 2014 року, годі й шукати. Журналісти Денис Казанський і Марина Воротинцева проробили титанічну працю, щоби показати, що проблеми регіону та трагічні події 2014 року мають глибокий причинно-наслідковий зв’язок, що сягає далекого радянського минулого.
Книга наповнена архівною інформацією, свідченнями очевидців, інтерв’ю та особистим аналізом авторів, що доводить: війна на Сході не почалася раптово й не була наслідком випадкових подій і рішень. Цьому передувала радянська, а потім російська політика завдовжки з десятки років. Так само як і недбале або корисливе ставлення української влади до подій у регіоні. «Як Україна втрачала Донбас» розкриває питання пропаганди, корупції, тонкощі політичних стосунків України на внутрішній та міжнародній арені того часу й дає потрібний фундамент для подальшого дослідження тематики.
«Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку XXI століття» Катерина Зарембо
Для того, щоб краще зрозуміти життя Сходу, важливо також поговорити про тему культури, релігії, громадських рухів, побуту. Цю місію сумлінно виконує Катерина Зарембо у своїх записках у книзі «Схід українського сонця». Свідчення авторки особливо цінні через її східне коріння. Багато з того, про що вона розповідає, бачила на власні очі або чула від друзів, знайомих.
Окрім того, ця книга — не просто збірник спостережень. Зарембо провела велику дослідницьку роботу, щоб зібрати статистичні дані про кожен з аспектів, який вона розкриває. Авторка говорить не лише мовою спогадів, але й переконливою мовою фактів. І якщо не помічати в інтонації легкого відтінку образи за те, що «Донбас не зрозуміли», можна знайти для себе цілком вичерпний опис соціального життя краю до 2014 року.
Але ймовірніше як доповнення до вже отриманої інформації, ніж повноцінне знайомство з темою.
«Сєверодонецьк. Репортажі з минулого» Світлана Ославська
Багато українських міст і населених пунктів за час повномасштабної війни були повністю знищенні. Ось чому спогади про них сьогодні особливо цінні. Одне з таких міст — Сєверодонецьк. Авторка книги з однойменною назвою, Світлана Ославська, фактично склала віртуальну екскурсію своїм містом під час перебування там у період пандемії.
Ославська з позиції місцевої жительки, яка виросла в місті, знайомить нас із Сєверодонецьком від будівлі до будівлі, від вулиці до вулиці, документуючи пам’ятні місця та деталі. Ця подорож надзвичайно глибока, і промовисто показує життя та історію одного з типових індустріальних міст українського Сходу.
Особливо вражає думка про те, що Сєверодонецька, показаного нам авторкою, більше не існує. Фактично він живе лише на сторінках цієї книги й у пам’яті тих, хто знав його. Саме цей факт робить роботу Ославської неоціненною для української культури.
«“Світлий шлях”: історія одного концтабору» Станіслав Асєєв
І все ж, як довго не перебирав книги на тему Сходу, думки завжди поверталися до моторошних записок Станіслава Асєєва зі спогадами про перебування в тюрмі «Ізоляція» в Донецьку. Засноване на базі колишнього мистецького простору, це місце за слушним підзаголовком твору — історія одного концтабору. Туди журналіст Асєєв потрапив за свою журналістську діяльність і став не лише свідком, але й безпосередньою жертвою нелюдських звірств, які там відбуваються.
Неможливо передати словами емоції від прочитання досвіду Асєєва. Численні катування, побої, моральне та фізичне насильство, яке довелося пережити автору, — чорна суть російського режиму, що вкотре нагадує про жахи й сьогоднішньої війни. Немає жодного літературного твору про Схід, який би краще переконував нас у важливості подальшої боротьби.
Ця книга написана як попередження ще у 2017 році. «Свободи, як і любові, слід навчатися», — пише Асєєв.
Фікшн
«Інтернат» Сергій Жадан
З міцним фундаментом під ногами значно зрозуміліше читати художню літературу. Вона не гірше досліджень показує нам людські типи того часу й полегшує розуміння тематики завдяки конкретним прикладам.
Сергій Жадан у своєму романі «Інтернат» підіймає важливу для тих подій проблему вибору, розповідаючи про молодого вчителя української мови на Сході, на долю якого випадає стати учасником жахливих подій 2014 року в ролі цивільного. Паша, головний герой, не має чіткої позиції щодо того, що відбувається навколо нього. Але його бачення ситуації вимушено трансформується, коли він мусить іти на окуповану територію, щоб забрати свого племінника з інтернату.
Паша потрапляє в низку промовистих ситуацій, спричинений війною, і зустрічає різноманітних людей, що ілюструють політичні та світоглядні позиції того часу.
«Доця» Тамара Горіха-Зерня
Ще одним вагомим романом про події 2014 року є «Доця» Тамари Горіхи-Зерні. На відміну від Паші з «Інтернату», головна героїня твору із самого початку бойових дій має чітку позицію, волонтерить і напряму спостерігає за подіями, що розгортаються в Донецьку.
Тут фокус приділяється безсиллю людини перед обставинами й намаганням адаптуватися, щоб вижити. Надії, що все якось налагодиться і розв’яжеться само собою. Що дім, який любиш, може, й не потрібно буде покидати. Роман яскраво показує поламані й загублені долі людей перед обличчям війни, її хаотичність і безжальність. А також, знову ж таки, важливість вибору та його наслідки.
Крім того, авторка змальовує для читачів широке політичне й соціальне тло тих подій.
«Бомжі Донбасу. Homo Profugos» Олексій Чупа
Антиутопічна, моторошна з погляду сучасності, казка про альтернативну історію українського народу, що на момент написання книги (2012 р.) практично зник із лиця землі. Автор описує життя чотирьох друзів-бомжів, що ведуть своє тлінне існування в довоєнній Макіївці. І раптом знаходять закинутий завод, де зустрічають такого собі науковця Вагнера. Він і розповідає їм цю історію.
А саме, — що український народ насправді заснував своє перше поселення на сучасній території Донеччини. І мав назву «яргородці» від свого головного міста Яргород. Вагнер описує надзвичайний рівень розвитку яргородців, їхні воєнні звитяги та труднощі, а також падіння великого народу. Книга наповнена посиланнями на політичний і соціальний устрій передвоєнних років та змальовує песимістичне бачення майбутнього України автором.
Цікава розвідка в минуле для порівняння із сучасністю.
«Смерть лева Сесіла мала сенс» Олена Стяжкіна
Це роман про долі людей, що випадково поєдналися в Донецькому пологовому будинку в 1986 році. Стяжкіна описує декілька сімей, що проживали на Донеччині до війни. Їхні життєві проблеми й радощі. Та найголовніше — вибір, який кожен із них зробив після початку війни, та його наслідки.
Авторка дає широку репрезентацію людських характерів та їхню реакцію на події. Різноманітність подій та думок. Часткове використання російської мови в романі аргументується проблемою процесу самоусвідомлення та самоідентифікації, через яку проходять герої. Індивідуальні історії тут вищі за колективну «ментальність регіону» й наголошують на неоднорідності жителів Сходу.
Авторка: Ольга Орлова
Коректорки: Ангеліна Іванченко та Анна Ковбасенко
Дизайнерка: Єкатерина Коновалова
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту [email protected].
Популяризуймо сучукрліт разом!
