Книга VI: Примарні королі
Єретичні жерці, які постають у подобі окопних примар, навіть після смерті неначе в насміх зберігають владу над своїми мертвими слугами. Вони стають шляхтою, командирами мерців, та удають роль, що мали при житті.

Єретичні жерці, які постають у подобі окопних примар, навіть після смерті неначе в насміх зберігають владу над своїми мертвими слугами. Вони стають шляхтою, командирами мерців, та удають роль, що мали при житті.

Незліченні битви Великої війни минули на священних місцях: безліч зруйнованих обстрілами, вогнем та вибухами храмів, церков, святилищ і мечетей поцятковують Нічийну Землю.

Ще змалку вчать єретиків тому, що Бог-тиран Ягве вимагає покори, та завжди знайдуться хоробрі душі, які не терплять ярма божого пригноблення.

Змалечку обраних з-поміж невірних дітей відправляють поза Браму Пекла, де зростатимуть вони, як командос смерті. Обирають таких мало, а повертаються ще менше, проте ті, хто завершили навчання стають одними з найелітніших військ легіонів єретиків.

Непосвяченим чорні мистецтва ґоетичної магії видаються таємницею – угоди, благання, контракти й ритуали, під час яких єретичні жерці, чаклуни й чудотворці звертаються до своїх темних покровителів по надприродні сили.

Воістину рідко трапляється загін, здатний довго битися в умовах нескінченного кровопролиття Нічийної землі без допомоги могутнього покровителя. Не вижити там без припасів, підкріплень та озброєння, відтак більшість загонів присягають на відданість тим чи іншим повелителям.

Саван пітьми огорнув світ. Чорний дим та сірка ринуть крізь роззявлену браму Пекла та линуть понад землями, чий народ зрікся Бога та розпочав війну супроти Його Творіння. Не приховати вже страшної істини – ціла третина людства упала навколішки перед ідолами Геєни.

Поки ніхто не пише на цю тему