Єретицький флот нині тримає військово-морську перевагу на більшості території Семи морів. Лиш у водах Середземномор'я віряни здобули бодай якийсь паритет, щоб забезпечити поставки до Нової Антиохії. Проте на решті світової мапи морські рейдери єретиків лишаються постійною загрозою судноплавним шляхам та прибережним поселенням.
Сила єретицького флоту, яким керують великі капітани, має три іпостасі. Перша з них – капітальні кораблі класу «Бегемот», зведені у насміх над Ковчегом, що колись за Божим повелінням побудував Ной. Кораблі ці воістину велетенські, справжні плавучі міста, що слугують пересувними базами для легких кораблів та підступних субмарин, які чигають судноплавними маршрутами та атакують військові конвої. Під час наземних операцій флоти замість звичної піхоти застосовують горезвісні загони морських рейдерів.
Модифіковані обладунки морських рейдерів також виконують роль водолазних костюмів, що дозволяє цілим штурмовим підрозділам непомітно проникати до берегових батарей чи портових укріплень. Балони морських помазаних (скажімо, зображеного тут) містять суміш кисню з неприродніми випарами самого Озера вогню, що водночас дарує неабияку стійкість до кесонної хвороби й забезпечує до шістдесяти шести годин під водою. Відтак рейдери здатні тривалий час лишатися зануреними й непомітно збирати великі підрозділи просто близ ворожого узбережжя.
Морським рейдерам завжди вистачає новобранців. Одразу кілька могутніх шляхтичів Пекла заявляють права на Сім морів, а їхні послідовники радо приєднуються до флоту. Там на них чекає багата здобич й шанс здобути підвищення й прихильність інфернальних повелителів за здійснене криваве смертовбивство – паплюження місць, де колись святі сіяли віру в Бога-Тирана, ненависного єретиками до глибин душі.
Улюблена тактика морських рейдерів це наблизитися до цілі під покровом ночі й вдарити на світанку, на честь Вранішньої Зорі. Таким чином вони одночасно атакують у найвразливіший момент та здійснюють богохульний ритуал в пошану престолові, який пекельні володарі мріють одного дня звести на горі Цафон замість поваленого трону Ягве.
Зазвичай рейд починається безшумним та непомітним штурмом: усіляким вартовим перерізають горлянки своїми пазурами командос смерті, а мовчазні морські легіонери постають із хвиль та несуть неочікувано погибель газовими гранатами, пістолетами з глушниками та абордажними сокирами. Щойно здімається тривога, ціль накриває бомбардування спеціальних морських відьом (артилерійських відьом, модифікованих для битв на морі, чиї бомби також слугують мінами та торпедами), що сіють паніку й безлад. Опісля на шокованих захисників наступають елітні легіонери, накачані пекельними випарами.
Часто морські рейдери настільки близько підбираються до суперників, що коли настає атака, часу на організацію оборони просто не вистачає. Позаяк рейдери не мають ані важкої піхоти, ані бронетехніки, їхня доктрина спирається на швидкість, раптовість та жорстокість. Вони надають перевагу автоматичній зброї та одразу переходять у ближній бій. Після прориву наступає час кривавих сутичок з використанням абордажних сокир та коротких клинків – відтак зазвичай ніхто з захисників навіть не встигає організувати оборону як слід.
Лютим є змагання серед рейдерів за честь та визнання завдати найбільше болю й руйнувань землям вірних. Для того, щоб довести успіх атаки (та вселити страх в серця недругів), усякий великий капітан у власний спосіб показує, що саме він відповідальний за рейд – кожен один від одного огидніший. До прикладу, 112-й Морський легіон «Нищителі чеснот» розчленовує переможених ворогів, а опісля ґоетичними ритуалами повертає некромантську подобу життя порубаній плоті – підкріпленням, що приходять згодом, залишаються руки, які плазують в судомах, ноги й голови, які не перестають кричати. Натомість команда ударного корабля класу «Змій» на ймення «Учень палаючої води» воліє кидати ворогів за борт та різати підводними зварювальними пальниками. Вони надзвичайно пишаються тим, що їхня здобич помирає від утоплення та спалення водночас.
Цілі таких рейдів доволі розмаїті: захоплення рабів, знищення берегових укріплень чи громад, зібрання розвідданих, грабунок прибережних поселень, або ж супровід командос смерті на завдання з убивства важливих лідерів Церкви чи світських правителів. Утім найбільше вірних жахають повномасштабні вторгення углиб їхніх територій, як-от висадка, що в 1872 захопила Рієку та утворила плацдарм, який немов кинджалом цілить у самісіньке осердя Церкви.
Від патрулів Фінської затоки чи берегової варти домену Франції до флоту капудан-паші на Аравійському морі, усі знервовано вдивляються у хвилі та сподіваються лишень, що води рідних узбереж не ховають загін єретичних морських рейдерів. Однак доба Великої війни темна, а море належить ворогам Господа.
«Кривава хвиля весь накрила світ,
Вона невинних першими катує...»
– В. Б. Єйтс
