Змалечку обраних з-поміж невірних дітей відправляють поза Браму Пекла, де зростатимуть вони, як командос смерті. Обирають таких небагато, а повертаються ще менше, проте ті, хто завершили навчання стають одними з найвідбірніших військ легіонів єретиків.
У таборах на Сьомому колі Інферно вчаться вони смертоносних мистецтв під наглядом проклятих душ найвидатніших вбивць та згубників, які нині гниють у Пеклі. Там піддаються вони жорстокому вишколу, опановують усі види зброї та отрути, а також тренують бойові навички з особистою вартою архідиявола Белета. Вони вчаться мов ті змії линути бойовищем, по собі лишаючи тільки трупи.
Їхні спеціально викуті пазурі Тартару гартують у водах ріки Стікс, таких отруйних, що не рівня їм жоден смертний трунок. Чимало убивць носять також пістолети з глушниками, аби нищити цілі непомітно й нечутно. Окрім зброї, споряджені командос смерті також генераторами невидимості, які допомагають огинати світло та завдяки серцю праведника й пекельним технологіям ховають носіїв від Божих Очей.
Коли їхній вишкіл добігає кінця, постають командос смерті із безодні мовчазними примарами різанини. Серед усіх єретичних військ, що б'ються в окопах Великої війни, саме командос смерті бояться віряни найсильніше.
Найгіршу славу поміж їхніх лав мають троє магістрів – Каїн, Варрава та Гаман, – які у році 1894-му водночасся убили Папу Римського, Велику пророчицю Елію та імператора Священної Римської імперії. Це занурило церковні сили в колотнечу й дозволило легіонам єретиків розпочати блискавичний наступ на Левант та Європу.
Язики командос смерті ритуально вирізають наприкінці їхнього тренування. Ніколи не розкажуть вони про те, чого пізнали, а їхнє моторошне мовчання лиш грає на руку зловісній репутації. Між собою спілкуються командос за допомогою складної системи таємничих жестів.
