Захищений могутнім Залізним муром, султанат здавна славився бездоганною артилерією. Проте облогові гармати та важкі мортири, які боронять вірян на твердинях муру занадто громіздкі для малих експедиційних сил.
Яничари – добірні воїни султанату, з дитинства навчені мистецтву війни. Їх хапають під час нальотів на спустошені невірними північні та східні прикордоння Залізного муру і змалку піддають суворому бойовому вишколу та ідеологічній обробці.
Як завітаєте ви до легендарного султанату Залізного муру, спуститеся глибоко під Дамаські золоті сади, пройдете крізь Печеру Сплячого й повз Сім Брам Можливості, постануть перед вами величні лабораторії й метафізичні факторії ордену алхіміків.
Сапери – один з підрозділів постійної армії султанату на варті Великого Залізного муру. Спершу, щойно з вишколу, стають вони до лав Підземного корпусу, покликаного зупиняти й нищити хвилі невірних, які щодня намагаються пробити тунелі глибоко під фундаментом Залізного муру.
Широко розкинулися землі султанату. Численні його провінції здібні виставити дуже військо, адже кожне двадцяте господарство зобов'язане озброїти й спорядити воїна на службу правителеві тих, хто вірує.
Вони знані на безліч імен: Примарні Вовки, Потаємні Кинджали, Підступні Змії, Султанів Гнів. Як би їх не кликали, асасини султанату жахають навіть найхоробріші серця.
Алхіміки – бойові містики й ремісники Великого султанату Залізного муру, навчені у стінах Дому Мудрості таємничим знанням легендарної Смарагдової скрижалі. Допуск до їхніх лав відкритий усім охочим з гідною волею та інтелектом, байдуже жінки то чи чоловіки.
Військові походи за межі Великого Залізного муру та до Нічийної Землі завжди сповнені небезпек. Очолюють їх польові офіцери, знані як юзбаші. Їхній обов'язок це вести людей за собою, а обирають їх лише за чеснотами, незалежно від родоводу чи статків.
Коли невірні відкрили тричі прокляту Браму Джаганнама та випустили Ґоґа й Маґоґа на тих, хто вірує, здавалося, немов усе втрачено та переможе шайтан зрештою дунья.
Бодай генерали Нової Антиохії та серани єретиків часто не зважають на окопних паломників, маючи тих за неорганізований набрід, роки жорстоких боїв та болісні уроки передової зробили з них напрочуд ефективну силу Великої війни.
Святині анахоретів – металеві велети до п'яти метрів заввишки, живі вівтарі війни, практично невразливі до будь-яких пошкоджень. Появу їхню на полі битви провіщають клуби диму з дизельного двигуна та гучне сурміння молитов.
Лютує війна супроти рабів Пекла, і дивні видіння мучать благословенних Небесами вірян по всій землі. Посланці Божі дарують праведникам та праведницям одкровення. Мічені стигматами сестри священних орденів з повеління ангелів беруть до рук меча й хреста.
Бойові біологи передусім належать до Папської служби біологічної війни. Султанат також має схожих учених, щоправда там ними стають невдалі учні-алхіміки Школи дев'яноста дев'яти імен аль-Бістамі.
Жодне формування на службі вірних народів не уособлює бойову міць Великої війни подібно до механізованої важкої піхоти. Практично невразливі її механічні обладунки, зведені на основі геніальних та осяяних провидінням трудів святого Мефодія, творця славетних святинь анахоретів.
Вже три сотні років князівство Нова Антиохія, осердя Церкви та вірян, непохитно стоїть попід тінню самої Брами Пекла. Воно – домівка всім сподіванням, мур на шляху єретичних орд та перша лінія оборони супроти диявольської міці. Якщо Нова Антиохія паде, з нею згине увесь Левант.
Задовго до того, як чорні кораблі єретичного флоту замайоріли на обрії Ейре, перші етапи страшного задуму вже прийшли у дію. Заккур, невірний володар морів та командир майбутньої армади вторгнення, давно плекав наміри захопити Смарагдовий острів.
Більшість колишнього давнього царства Єгипту нині животіє попід Тінню Пекла та залізною рукою прислужників Князя Жадоби, який споконвіку марив багатствами всього континенту...
Від дня гріхопадіння кордони між світами поволі танули. Коли гріх занапастив досконалий Божий порядок, створіння Пекла змогли втекти зі своєї нікчемної в'язниці, де гибіли засуджені за повстання проти Ягве.
Екрон вирізняється навіть з-поміж проклятих шістдесяти шести інфернальних володінь. Його цураються що смертні послідовники Пекла, що слуги Двору. Жоден куточок земний не подобає на криваву скверну Пекла так близько, як це гнильне місто Повелителя Мух, Вельзевула.
“Вони кличуть його Шейхом-аль-Гашишімом. Він – їхній старійшина, тільки за його наказом усі мужі гори приходять чи йдуть... Вони віддані слову свого старійшини, усі бояться їх, адже вони убивають навіть царів”.
Trench Crusade українською
