У ньому Чарлі хоче вбити одного кита. Та мені було сумно. Не стільки через факт вбивства, а через те, що чарлі думає що вбивство кита принесе йому полегшення. Але ж кит йому ні ворог, ні друг. А автор так ніби заставляв Чарлі дальше страждати, не даючи йому розуміння абсурду.
Книга розповідає Період людей камяної доби аж до 400 років до нашої ери. Книга написана ще у 1939, але багато разів перевидана, тому у ній надзвичайно багато інформації.
Багато хто памятає цей мультик, як святом дитинства. І так він є таким і для мене. Мені подобаються якого чудового ворога вони створили, як вони створили ідею відділення суперів, і яка дійсна різниця між фізичними якостями. Та якби все було так гладко, я не писав би цей текст
Теперішнє покоління так ніби сіло на те, що можна більше попрацювати, і вже у 20-30 років не йти на роботу. "Ти матимеш достатньо грошей маєш бізнеси й тому подібне". Тупо, як на мене. Кожен чорний знає що так воно не працює. Чим більше працюєш, тим більше припахуєшся.
Ріст персонажа в іграх доволі дивний. Буквально. Подивіться на головних героїв останніх ексклюзивів. У них розвиток персонажа відбувається через зміну середовища чи якихось проблем, все як по мономіфу героя. Де є зав’язка, випробування, падіння, остання битва, перемога і додому.
Блін, там ну я той во. Чортомол, ні. Фільм “згадати все” назва його. Там той автор, нє, а… у… т… актор. Той шо в джентельменах фізруком був
Коли ви бачите будь-яку інформацію, мозок вас нагороджує міні задоволенням. Природа зрозуміла, що відсутність знань обертається лихом.
Це шик. Це те що вам сподобається. І це те що ви зможете розповідати своїм друзям, і вони не будуть думати про вас як про домового крота задрота.
Місяці три тому, я не сприймав фільми, як мистецтво. Більшість свого часу дивлячись фільми, я просто дивився на те як персонажі діють. Думав що фільм це всього лиш екранізована література. І особливої уваги до фільмів я, не мав. Але...
