***

про п(о/рий)няття комунікації. жовтень 2022

збираю почуття у слова, а слова– у фрази

це відчувається намистом, навмисне загубленим і розсипаним

тиск оточуючих стверджує, що ніколи не пізно вивчити щось нове

я вивчаю мовчання. як це–

хотіти кричати й нічого не говорити

як це– наповненою ненавистю, вести себе як камінь

як це– навмисно уникати розмови.

збирати почуття у слова. сука, як це?

коли ліміт вимовлених фраз вже досягнутий

коли обличчя ненавмисно посміхається

ховаючись за ширмою стенд-апу?

як говорити, коли зуби до болі в роті стиснуті?

коли мозок при спробі щось вимовити висне так, ніби це explorer?

коли медитація не допомагає попри всі твої старання

а тривога і жах наростають сталевим каркасом у тілі?

певно, я не вмію говорити.

адже кожного разу як я намагаюсь, щось всередині мене заважає

і призводить до нового конфлікту.

я знімаю каркас і збираю намисто.

бусини, як за планом, падають на підлогу.

я ломаюся.