про п(о/рий)няття комунікації. жовтень 2022
збираю почуття у слова, а слова– у фрази
це відчувається намистом, навмисне загубленим і розсипаним
тиск оточуючих стверджує, що ніколи не пізно вивчити щось нове
я вивчаю мовчання. як це–
хотіти кричати й нічого не говорити
як це– наповненою ненавистю, вести себе як камінь
як це– навмисно уникати розмови.
збирати почуття у слова. сука, як це?
коли ліміт вимовлених фраз вже досягнутий
коли обличчя ненавмисно посміхається
ховаючись за ширмою стенд-апу?
як говорити, коли зуби до болі в роті стиснуті?
коли мозок при спробі щось вимовити висне так, ніби це explorer?
коли медитація не допомагає попри всі твої старання
а тривога і жах наростають сталевим каркасом у тілі?
певно, я не вмію говорити.
адже кожного разу як я намагаюсь, щось всередині мене заважає
і призводить до нового конфлікту.
я знімаю каркас і збираю намисто.
бусини, як за планом, падають на підлогу.
я ломаюся.
