Вступ | 1001 вид на Death Stranding

Серйозну частину життя я дивився на ігри через медіа про них, не маючи нормального комп'ютера чи, тим більше, state-of-the-art машини для перебування на межі історії. Я не відчуваю хайпу нових ігор чи навіть необхідність бути одним з перших, хто формує суспільну думку про новий продукт. Тим цікавіше було спостерігати за тим, як жива історія, Квентін Тарантіно від відеоігор, Хідео Коджима, заявив світу про повну творчу свободу.

Піар-кампанія Death Stranding має війти в історію. Якимось чином, без бюджету великого видавця, протягом декількох місяців про нього і перший його проект дізнався весь світ. Я дивився, як все моє коло в ВК (були ж часи), яке цікавилось іграми доволі середнє, водночас втратило розум. Акторський склад з найбільших зірок Голівуду, причому як акторів, так і режисерів. Світовий тур з появою на токшоу. Езотеричні трейлери, які змушували пів-Інтернету займатись теоріями. Ліцензований саундтрек гри за деякий час ДО появи гри.

Люди пердбачували історичну подію. Дрібна частина цього натовпу звернула увагу на інтерв'ю, власне, з Коджимою, де він говорив про нові засоби взаємодії з грою. Люди чекали новий Металгір.

Люди отримали симулятор доставки вантажів, і тепер уявний підручник впише цю гру в контекст як експеримент, що досліджував, скільки звичайних механік можна прибрати з гри, щоб вона була популярною.

В цьому експерименті я провів місяць, перериваючись на сон та їжу. Я *повинен* це якось проговорити.

Тож, я пропоную вам подорож. По моєму сліду, нікуди не тороплячись, ми пройдемо по Америці після катастрофи, яка виглядає як Ісландія, подивимось на перевернуті веселки і поговоримо про речі, що прийшли мені у голову під час і після(в основному після) цієї подорожі. І, звісно, що за подорож без фотографій?

Невеличке попередження. Через саму природу оформлення цього циклу, чим далі ми заходитемо, тим більше ми розкриватимемо. Я не маю за ціль, власне, спойлерити речі - скоріш розкрити декілька ідей через свій досвід і підкинути їх вам в паралель до вашого. Я би дуже хотів, щоби цей текст був для всіх взагалі, але мені не вистачає майстерності відтворити досвід гри у гру один-до-одного, тож скоріш за все найбільше задоволення отримають люди, що грали у гру і помітили інші від мене речі. Якщо ви в будь-який момент подумаєте, що ви б зробили щось по іншому, чи це має сенс пережити, то будь ласка, дістаньте гру і отримайте його, воно того варте.

А тепер ходім.

[перший хронологічний]

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
що знову пише
що знову пише@littlefinethings

380Прочитань
12Автори
11Читачі
Підтримати
На Друкарні з 18 лютого

Більше від автора

  • Гори | 1001 вид на Death Stranding

    Як виглядає вихід за кордон у гри без кордонів? Спойлери: невеликий сюжетний біт з середини гри.

    Теми цього довгочиту:

    Ґеймдизайн
  • Чи може гра надихнути?

    В сенсі надихнути на дію, звісно.

    Теми цього довгочиту:

    Ігри
  • Насилля | 1001 вид на Death Stranding

    Історія однієї сутички і її наслідків. Невеличкі геймплейні спойлери з середини гри.

    Теми цього довгочиту:

    Ігри

Вам також сподобається

  • Мантри пост-року

    Ще коли голова не відсвіжилась від мозкових інтерпретацій подій, яким навряд чи судиться статись і які ми забуваємо за декілька секунд після пробудження, задивлятись на вибрики січневих світанків – суцільне задоволення, зокрема для очей, котрим треба споживати подібні картини.

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • Mamy Blue / Туга за мамою

    Мені п'ять. Ти щось строчиш на швейній машинці. Звуки ножиць мене мурашать. В нашій квартирі на культовому магнітофоні “Маяк” грає касета з піснями Хуліо Іглесіаса. Одна з них - Mamy Blue. Пісня про людину, яка пішла на край світу шукати себе...

    Теми цього довгочиту:

    Есе

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Мантри пост-року

    Ще коли голова не відсвіжилась від мозкових інтерпретацій подій, яким навряд чи судиться статись і які ми забуваємо за декілька секунд після пробудження, задивлятись на вибрики січневих світанків – суцільне задоволення, зокрема для очей, котрим треба споживати подібні картини.

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • Mamy Blue / Туга за мамою

    Мені п'ять. Ти щось строчиш на швейній машинці. Звуки ножиць мене мурашать. В нашій квартирі на культовому магнітофоні “Маяк” грає касета з піснями Хуліо Іглесіаса. Одна з них - Mamy Blue. Пісня про людину, яка пішла на край світу шукати себе...

    Теми цього довгочиту:

    Есе