Третя ночі.
Філіжанка охололої кави. У відкритому вікні, під свист ракет та вибухи, палає в далечині горизонтна лінія з багатоповерхівок.
Я намагаюся кричати, зробити хоч щось. Рот не відкривається, руки не слухаються. У горлі кривава піна.
Поверхом нижче, сусіди дивляться первьій канал, "Пусть пиздять".
На підлогу падає склянка кави.
"А можна потіше?!"
у будинок влітає ракета
Третя ночі. Розбита філіжанка охололої кави. У понівеченному віконному отворі палає горизонтна лінія багатоповерхівок.
Вирішив опублікувати 2 уривки з мого проєкту "Стіракс", наразі історія дописана на 60%. Можливо, колись світ побачить дописанний "Стіракс".
Це бруд, не приймайте близько до серця.
Наразі працюю над великим проєктом під назвою "Стіракс", хотів показати декілька сцен для підігріву вашої цікавості.
Я почала писати років десь у 12-13. З того моменту встигла набити купу шишок і дізнатись купу способів, як НЕ написати свою книжку.
А у вас буває таке, що ви просто сидите, а у вашу голову приходить якась дуже класна ідея?
Один з гострозубих порадив хлопцю чекати у машині, нікуди не відходити – і це наштовхнуло на думку, що слід тікати, але він не довіряв своїм ногам. Мандрівник уявляв, як виходить з машини, робить декілька кроків, зупиняється, розвертається і щодуху мчить назад до безодні...
Я почала писати років десь у 12-13. З того моменту встигла набити купу шишок і дізнатись купу способів, як НЕ написати свою книжку.
А у вас буває таке, що ви просто сидите, а у вашу голову приходить якась дуже класна ідея?
Один з гострозубих порадив хлопцю чекати у машині, нікуди не відходити – і це наштовхнуло на думку, що слід тікати, але він не довіряв своїм ногам. Мандрівник уявляв, як виходить з машини, робить декілька кроків, зупиняється, розвертається і щодуху мчить назад до безодні...
