Третя ночі.
Філіжанка охололої кави. У відкритому вікні, під свист ракет та вибухи, палає в далечині горизонтна лінія з багатоповерхівок.
Я намагаюся кричати, зробити хоч щось. Рот не відкривається, руки не слухаються. У горлі кривава піна.
Поверхом нижче, сусіди дивляться первьій канал, "Пусть пиздять".
На підлогу падає склянка кави.
"А можна потіше?!"
у будинок влітає ракета
Третя ночі. Розбита філіжанка охололої кави. У понівеченному віконному отворі палає горизонтна лінія багатоповерхівок.
Я людина? Що визначає мою свідомість, як показник цілісності? Я-жива істота і я-особистість? Немає мені спокою до тих пір, поки існує розум мій. І бажання мої – лише абортований плід давно покійної ретроспективи. І що таке Пекло?
Космічна драма про втрачені можливості
У моєму маленькому містечку три будинки та один магазин. Містечко стоїть у зимовому полі, кільцем загнане великими деревами. Немає заводів, немає підприємств. Але мешканців завжди більше, ніж домівок.
Ауреаліс - це найяскравіша зірка на небосхилі, яка сяє над усіма світами. Її блискуче світло переповнене магією і непохитною силою, а сяйво змінюється від ніжного фіолетового до теплого блакитного, створюючи градієнт кольорів, що пливуть один в одного.
Перший розділ історії "Зорі… Останнє що я хотів би побачити перед смертю. Небо бачив колись давно. Колись коли не був закований у метал та навіки проклятий служити поклонникам Великого Голодного."
Так вже сталось, що жанрів і книг тьма, але запам'ятовуються в першу чергу персонажі, як головні, так і другорядні. І що колоритніший персонаж, то тепліше про нього стане на душі лише від одного спогаду.
Ауреаліс - це найяскравіша зірка на небосхилі, яка сяє над усіма світами. Її блискуче світло переповнене магією і непохитною силою, а сяйво змінюється від ніжного фіолетового до теплого блакитного, створюючи градієнт кольорів, що пливуть один в одного.
Перший розділ історії "Зорі… Останнє що я хотів би побачити перед смертю. Небо бачив колись давно. Колись коли не був закований у метал та навіки проклятий служити поклонникам Великого Голодного."
Так вже сталось, що жанрів і книг тьма, але запам'ятовуються в першу чергу персонажі, як головні, так і другорядні. І що колоритніший персонаж, то тепліше про нього стане на душі лише від одного спогаду.
