Третя ночі.
Філіжанка охололої кави. У відкритому вікні, під свист ракет та вибухи, палає в далечині горизонтна лінія з багатоповерхівок.
Я намагаюся кричати, зробити хоч щось. Рот не відкривається, руки не слухаються. У горлі кривава піна.
Поверхом нижче, сусіди дивляться первьій канал, "Пусть пиздять".
На підлогу падає склянка кави.
"А можна потіше?!"
у будинок влітає ракета
Третя ночі. Розбита філіжанка охололої кави. У понівеченному віконному отворі палає горизонтна лінія багатоповерхівок.
Паскудний вечір. Вечір, вартий того щоб залити в себе отруту. Марний вечір. Нічого святого в ньому немає.У такому стані я завжди опиняюсь в улюбленому барі. Паскудному барі. Вартому Тома Вейтса. Вартому історій про кохання та зради.
Я людина? Що визначає мою свідомість, як показник цілісності? Я-жива істота і я-особистість? Немає мені спокою до тих пір, поки існує розум мій. І бажання мої – лише абортований плід давно покійної ретроспективи. І що таке Пекло?
Космічна драма про втрачені можливості
Ми живемо в моментах, Що в пам'яті закарбовуються надовго. Театр драми, комедій, моментів і сірих днів, Це все наше життя.
Вигадали цікавенний сюжет для книги. Сіли писати. І…
Ми живемо в моментах, Що в пам'яті закарбовуються надовго. Театр драми, комедій, моментів і сірих днів, Це все наше життя.
Вигадали цікавенний сюжет для книги. Сіли писати. І…
