Вітаю. Акіра (1988) - це без перебільшень найкраще аніме, яке лише можна запропонувати для перегляду дорослій людині.
Але про що ж це аніме? Можна постійно хвалити та розповідати про геніальність роботи, але більшість людей й гадки не має, що саме Акіра принесла в культуру. Сумно зізнаватися, але серед мого оточення більше половини знайомих регулярно згадують цей витвір мистецтва, але згодом зізнаються, що жодного разу не дивилися аніме, а саму ж інформацію брали з оглядів на ютубі, чи на різних інформаційних сайтах. Саме такі ситуації приводять до найпростіших та найкумедніших моментів.
Особисто мене завжди смішив той факт, що багато так названих “експертів” намагалися продемонструвати свою компетентність в аніме, використовуючи цей повнометражний фільм. Коли ж питаєш, хто є головним героєм історії, то майже всі одноголосно відповідали - Акіра (типу, в його ж честь назвали аніме).
Сюжет
Історія розповідає про ситуацію в так названому Нео-Токіо після Третьої світової війни. Море злочинності, банд та тотальний контроль влади над народом створює неможливі умови для розвитку та хоч якісь плани на майбутнє. Саме в таких умовах живе Канеда з друзями. Молодий хлопчина на яскравому червоному байку очолює невеличку банду, та тримає крихітний квартал (чи район) під власним контролем. Одного вечора, банда головного героя пересікається з байкерами іншої банди, внаслідок чого починається досить динамічна гонка. Саме в цій гонці, Тецуо, найкращий друг Канеди, потрапляє в містичну аварію, пов’язану із загадковою дитиною із неймовірними здібностями. З цього моменту, за всіма головними героями починають слідкувати могутні організації, революціонери та провладні сили.
Кіберпанк?
Мабуть небагато людей помітять, що це аніме відновиться до кіберпанку. Відверто кажучи, я й сам лише після години перегляду помітив найхарактерніші особливості кіберпанку. Так, цей пункт дуже скромний, але я його виділив лише через один пункт.
Чи часто ви бачите якусь роботу в жанрі кіберпанку, де в центрі сюжету нема роботів, штучного інтелекту? Переглядаючи різноманітні роботи в жанрі кіберпанк, лише Акіра (1988) демонструє зовсім інші мотиви та напрямки розвитку людства. Тут є і занепад людства на фоні неймовірного технологічного прогресу, і фантастичні технології (наприклад, зброя армії, космічна зброя), підняті питання - хто ж така людина (за винятком того, що це розглядається не в контексті чергового робота, що зумів отримати підсвідомість чи розум, а через порівняння Тецуо та Канеди).
Персонажі
Канеда - головний герой аніме, очолює банду байкерів, найкращий товариш Тецуо. Прекрасний зразок якісно прописаного персонажа-підлітка. Його дії не мають ніяких глобальних мотивів. Він діє лише задля порятунку друга, ігнорує проблеми та конфлікти між іншими сторонами. Та що там говорити, якщо він погоджується допомогти вибратися з поліцейського відділку дівчині лише тому, що та сподобалась. Надзвичайно живий та цікавий герой. Особисто для мене, найкращий підлітковий персонаж в цілому, в аніме.
Тецуо - один з основних персонажів, друг дитинства Канеди, права рука Канеди в банді байкерів. Після аварії на мосту пробудив у власному тілі силу Акіри, швидко навчився використовувати телекінез, гравітацію. Має комплекс меншовартості по відношенню до Канеди, через що вирішує використати пробуджені сили для особистих цілей.
Кей - член групи революціонерів, молода дівчина, яка випадково познайомилася з головним героєм в поліцейському відділку. Самостійна та стримана, довірлива дівчина, яка погодилась стати частиною революційного руху, коли дізналася про потенційні наміри влади ігнорувати проблему пробудження Акіри.
Сікішима - управляючий проекту по вивченню мутантів, патріот, наважився прогнути під себе всю владу, щоб не допустити пробудження Акіри.
Технічна сторона
За багато років, я ще не зустрічав аніме, яке було б краще зроблено в технічному плані, аніж Акіра. Це справжнісінький шедевр, в якому складно знайти недоліки чи проблеми.
Кожний кадр настільки добре зроблений, що легко підійде в якості заставки для комп’ютера чи смартфона.
Особливо помітна робота над рисовкою взаємодій персонажів. Зараз для економії бюджету стараються опрацьовувати анімацію для того героя, який говорить свою репліку. Інші персонажі намертво стоять та чекають. Такого в Акірі (1988) немає. В одному кадрі може бути десятки анімованих місць. Якщо на передньому плані спілкується Канеда з дівчиною, то нескладно помітити, що і на задньому фоні щось відбувається, якісь рухи. Та що говорити, якщо момент створення механічної руки Тецуо в сотні разів якісніший ніж 90% аніме, які зараз виходять.
Прекрасна музика, надзвичайно атмосферні мелодії створюють відповідну атмосферу. Музика місцями здатна нагнати набагато більше саспенсу, аніж відеоряд. Особливо чітко це проявляється в моментах демонстрації сили мутантів Такаши, Кійоко та Масару. Створюється таке враження іншопланетності.
Філософія та сенси
Особисто я не дуже люблю писати про такі речі, адже кожна людина має власний унікальний життєвий досвід, і здатна оцінювати по-своєму ті чи інші події, витвори мистецтва.
Єдине, що хочу сказати, Акіра (1988) - це аніме, переповнене різноманітними алюзіями та складними темами. Тут є і постійні вказівки на роль людини в суспільстві, значення розуму та проблематика пари “людина = монстр”, піднімаються питання справжньої дружби, самопожертви, кохання, народовладдя та суспільні проблеми.
Також подобається й те, що протягом всієї історії (повнометражний фільм мається на увазі) до кінця неможливо зрозуміти, що таке або хто це такий - Акіра. Його показали лише 1 раз, а після відразу ж масштабний, неймовірної сили вибух, що зносить абсолютно весь Нео-Токіо. Здається, що Акіра (як персонаж) в історії виступає чимось, що нагадує божество, яке все вміє, здатне наганяти колосальні катастрофи; всім він потрібен, але ніжно не розуміє, як з ним поводитися (знаєте, щось схоже потім можна помітити в трилогії Володаря перстня, де всі бажали отримати кільце, але ні в кого не було повного розуміння, як ним скористатися).
В цілому, Акіра (1988) - це прекрасний дорогий проект, що демонструє (особисто на мою думку) тезу, що аніме здатне бути дорослим, цікавим та складним, зняте не лише для дітей та підлітків, але й для дорослих.
У висновку додам, що аніме Акіра 1988 року ніскільки не втратило власної актуальності. Це самодостатня, самостійна робота, яка прекрасно зроблена. Це аніме, напевне, має найбільший вплив в культурі розвитку анімації в цілому.
А ви дивилися аніме Акіра (1988)?
