→ перша частина ←
Той, хто дістається найвищих гірський вершин, сміється з усіх трагічних вистав та трагічних життєвостей.
Сміливими, безтурботними, гордими, свавільними - такими хоче бачити нас мудрість; бо вона жінка, і завжди кохатиме тільки воїнів.
He who climbeth on the highest mountains, laugheth at all tragic plays and tragic realities.
Courageous, unconcerned, scornful, coercive — so wisdom wisheth us; she is a woman, and ever loveth only a warrior.
Wer auf den höchsten Bergen steigt, der lacht über alle Trauer-Spiele und Trauer-Ernste.
Muthig, unbekümmert, spöttisch, gewaltthätig — so will uns die Weisheit: sie ist ein Weib und liebt immer nur einen Kriegsmann.
В любові завжди буде божевілля. Але в божевіллі, так само, завжди буде послідовність.
Я люблю життя і здається мені, що метелики, і мильні бульбашки, і ті серед нас, хто подібний до них, найбільше здатні відчувати радість. Бачити, як ці невагомі, милі, бешкетливі душі ширяють у повітрі - викликає в Заратустри бажання плакати та співати.
Я готовий вірити тільки у того Бога, який знає як танцювати. І коли я зустрів свого Диявола, я побачив його похмурим, замисленим, працьовитим, поважним: він був духом тяжкості - через нього все мусить впасти. Не гнівом, а сміхом своїм ми знищуємо. Тож, нумо знищимо дух тяжкості!
There is always some madness in love. But there is always, also, some method in madness.
And to me also, who appreciate life, the butterflies, and soap-bubbles, and whatever is like them amongst us, seem most to enjoy happiness. To see these light, foolish, pretty, lively little sprites flit about — that moveth Zarathustra to tears and songs.
I should only believe in a God that would know how to dance. And when I saw my devil, I found him serious, thorough, profound, solemn: he was the spirit of gravity — through him all things fall. Not by wrath, but by laughter, do we slay. Come, let us slay the spirit of gravity!
Es ist immer etwas Wahnsinn in der Liebe. Es ist aber immer auch etwas Vernunft im Wahnsinn.
Und auch mir, der ich dem Leben gut bin, scheinen Schmetterlinge und Seifenblasen und was ihrer Art unter Menschen ist, am meisten vom Glücke zu wissen. Diese leichten thörichten zierlichen beweglichen Seelchen flattern zu sehen — das verführt Zarathustra zu Thränen und Liedern.
Ich würde nur an einen Gott glauben, der zu tanzen verstünde. Und als ich meinen Teufel sah, da fand ich ihn ernst, gründlich, tief, feierlich: es war der Geist der Schwere, — durch ihn fallen alle Dinge. Nicht durch Zorn, sondern durch Lachen tödtet man. Auf, lasst uns den Geist der Schwere tödten!
Тепер я легкий, тепер я літаю; тепер я бачу самого себе десь далеко внизу під собою. Тепер в мені танцює Бог.
Now am I light, now do I fly; now do I see myself under myself. Now there danceth a God in me.
Jetzt bin ich leicht, jetzt fliege ich, jetzt sehe ich mich unter mir, jetzt tanzt ein Gott durch mich.
Заратустра тоді поклав руки на дерево, що під ним сидів юнак, і мовив: "Якби захотів я струсити це дерево руками, то не зміг би зробити цього. Але вітер, якого ми не бачимо, турбує та згинає його як заманеться. Так і нас найбільше турбують та згинають руки яких ми не бачимо."
Переляканий юнак підвівся і сказав: "Я чую голос Заратустри, щойно я тільки думав про нього!"
Заратустра відповів: "Чому це лякає тебе? Як з деревом, так і з людиною. Чим більше ми прагнемо сягнути висоти і світла, тим жадібніше наші корені занурюються в землю, додолу, в темряву та глибину - у зло."
Zarathustra thereupon laid hold of the tree beside which the youth sat, and spake thus: “If I wished to shake this tree with my hands, I should not be able to do so. But the wind, which we see not, troubleth and bendeth it as it listeth. We are sorest bent and troubled by invisible hands.”
Thereupon the youth arose disconcerted, and said: “I hear Zarathustra, and just now was I thinking of him!”.
Zarathustra answered: “Why art thou frightened on that account? — But it is the same with man as with the tree. The more he seeketh to rise into the height and light, the more vigorously do his roots struggle earthward, downward, into the dark and deep — into the evil.”
Zarathustra fasste den Baum an, bei welchem der Jüngling sass, und sprach also: Wenn ich diesen Baum da mit meinen Händen schütteln wollte, ich würde es nicht vermögen. Aber der Wind, den wir nicht sehen, der quält und biegt ihn, wohin er will. Wir werden am schlimmsten von unsichtbaren Händen gebogen und gequält.
Da erhob sich der Jüngling bestürzt und sagte: „ich höre Zarathustra und eben dachte ich an ihn.“ Zarathustra entgegnete: „Was erschrickst du desshalb? — Aber es ist mit dem Menschen wie mit dem Baume. Je mehr er hinauf in die Höhe und Helle will, um so stärker streben seine Wurzeln erdwärts, abwärts, in’s Dunkle, Tiefe, — in’s Böse.“
Ще ти не є вільним; все ще ШУКАЄШ ти свободи. Замало часу на сон залишають тобі пошуки і занадто довго тримають тебе насторожі. На волі у висоті хочеш ти бути; зірок прагне твоя душа. Але твої темні бажання теж шукають свободи. Твої дикі пси теж хочуть волі; у клітці вони виють чекаючи радості коли твій дух замірюється відчинити всі двері у в'язниці.
Все ще ти в'язень - здається мені - який тільки замислив здобути свободу: ах, кмітливою стає душа таких в'язнів, але також зрадливою та злою. Очистити себе, все ще необхідно тОму, хто звільнився духом. Забагато в'язниці та тління все ще лишається в ньому: все ще потрібно щоб очистилося око його.
Так, я знаю твою небезпеку. Любов'ю своєю та надією заклинаю тебе: не полишай свою любов і надію!
As yet thou art not free; thou still SEEKEST freedom. Too unslept hath thy seeking made thee, and too wakeful. On the open height wouldst thou be; for the stars thirsteth thy soul. But thy bad impulses also thirst for freedom. Thy wild dogs want liberty; they bark for joy in their cellar when thy spirit endeavoureth to open all prison doors.
Still art thou a prisoner — it seemeth to me — who deviseth liberty for himself: ah! sharp becometh the soul of such prisoners, but also deceitful and wicked. To purify himself, is still necessary for the freedman of the spirit. Much of the prison and the mould still remaineth in him: pure hath his eye still to become.
Yea, I know thy danger. But by my love and hope I conjure thee: cast not thy love and hope away!
Noch bist du nicht frei, du suchst noch nach Freiheit. Übernächtig machte dich dein Suchen und überwach. In die freie Höhe willst du, nach Sternen dürstet deine Seele. Aber auch deine schlimmen Triebe dürsten nach Freiheit. Deine wilden Hunde wollen in die Freiheit; sie bellen vor Lust in ihrem Keller, wenn dein Geist alle Gefängnisse zu lösen trachtet.
Noch bist du mir ein Gefangner, der sich Freiheit ersinnt: ach, klug wird solchen Gefangnen die Seele, aber auch arglistig und schlecht. Reinigen muss sich noch der Befreite des Geistes. Viel Gefängniss und Moder ist noch in ihm zurück: rein muss noch sein Auge werden.
Ja, ich kenne deine Gefahr. Aber bei meiner Liebe und Hoffnung beschwöre ich dich: wirf deine Liebe und Hoffnung nicht weg!
Ніхто з нас не хоче, щоб жаліли нас наші найзапекліші вороги, так само не хочемо ми, щоб жаліли нас ті, кого любимо всім серцем. Тож дайте я скажу вам правду!
Мої брати у війні! Я люблю вас всім серцем. Я доповнюю, і завжди доповнював, вас. І так само я ваш найзапекліший ворог. Тож дайте мені сказати вам правду! Я знаю ненависть і заздрощі ваших сердець. Ви недостатньо возвисились, щоб не знати ненависті та заздрощів. Тож возвисьтеся так, щоб хоча б не соромитися їх!
І якщо ви не можете бути святими у знанні, тоді, молю вас, будьте хоча б його воїнами. Вони є товаришами та попередниками такої святості. Я бачу багато солдатів; якби ж то я бачив багато воїнів!
"Однострій" називають вони те, що носять на собі; якби ж то тільки не було одностроєм те, що вони під ним ховають!
Ви будете тими, чиї очі завжди шукають ворога - ВАШОГО ворога. І декотрих з-поміж вас чекає ненависть з першого погляду. Вашого ворога ви шукатимете; вашу війну ви вестимете, і заради ваших думок! І якщо ваші думки послабнуть, ваша чеснота тоді штовхатиме вас до перемоги!
Ви любитимете мир тільки як передумову до нових війн - і короткий мир буде миліший вам ніж тривалий. Я раджу вам не працювати, а битися. Я раджу вам прагнути не миру, а перемоги. Нехай ваша робота буде битвою, нехай миром для вас буде перемога! Тиша та спокій можливі тільки коли лук та стріли в руках; інакше починаються порожні балачки та сварки. Нехай перемога буде вам за мир!
Кажете, справедлива причина освячує навіть війну? Кажу вам: справедлива війна освячує кожну причину. Війна та сміливість зробили більше великих справ ніж доброчинність. Не співчуття ваше, а відвага рятувала досьогодні жертв.
"Що є добрим?" питаєте. Бути сміливим - добре. Нехай дівчатка кажуть: "Добре - це те, що гарненьке, і водночас радує серце." Вони називають вас безсердешними: але ваше серце вірне, і я люблю скромність вашої доброї волі. Ви соромитесь вашого надлишку, тоді як інші соромляться своїх нестач.
Ви потворні? Що ж, тоді, брати мої, вдягніться у возвишеність - вбрання потворних!
І коли ваша душа стає великою, тоді вона гордиться, і у вашій возвишеності є також злість. Я знаю вас. Злістю гордий чоловік нагадує слабкого. Але не розуміють вони один одного. Я знаю вас.
В вас будуть тільки вороги такі, яких ви ненавидіте, але не такі, яких ви зневажаєте. Ви маєте пишатися своїми ворогами; тоді, успіхи ваших ворогів будуть і вашими успіхами.
Опір - це ознака раба. Нехай вашою відзнакою буде слухняність. [???] Хорошому воїну приємніше звучить "ти маєш зробити" ніж "я хотів би". І все, що близько вашому серцю, спочатку буде наказано вам.
Нехай ваша любов до життя буде любов'ю до ваших найвищих сподівань; і нехай ваші найвищі сподівання будуть найвищою думкою життя! Але найвищою думкою життя буде мій вам наказ: людина це те, що потрібно подолати. Тож живіть ваше життя слухаючись наказу і воюючи! Кому потрібне довге життя! Який воїн просить пощади! Я вас не щажу, я люблю вас всім серцем, мої брати у війні!
Так мовив Заратустра.
By our best enemies we do not want to be spared, nor by those either whom we love from the very heart. So let me tell you the truth!
My brethren in war! I love you from the very heart. I am, and was ever, your counterpart. And I am also your best enemy. So let me tell you the truth! I know the hatred and envy of your hearts. Ye are not great enough not to know of hatred and envy. Then be great enough not to be ashamed of them!
And if ye cannot be saints of knowledge, then, I pray you, be at least its warriors. They are the companions and forerunners of such saintship. I see many soldiers; could I but see many warriors! “Uniform” one calleth what they wear; may it not be uniform what they therewith hide!
Ye shall be those whose eyes ever seek for an enemy — for YOUR enemy. And with some of you there is hatred at first sight. Your enemy shall ye seek; your war shall ye wage, and for the sake of your thoughts! And if your thoughts succumb, your uprightness shall still shout triumph thereby!
Ye shall love peace as a means to new wars — and the short peace more than the long. You I advise not to work, but to fight. You I advise not to peace, but to victory. Let your work be a fight, let your peace be a victory! One can only be silent and sit peacefully when one hath arrow and bow; otherwise one prateth and quarrelleth. Let your peace be a victory!
Ye say it is the good cause which halloweth even war? I say unto you: it is the good war which halloweth every cause. War and courage have done more great things than charity. Not your sympathy, but your bravery hath hitherto saved the victims.
“What is good?” ye ask. To be brave is good. Let the little girls say: “To be good is what is pretty, and at the same time touching.” They call you heartless: but your heart is true, and I love the bashfulness of your good-will. Ye are ashamed of your flow, and others are ashamed of their ebb.
Ye are ugly? Well then, my brethren, take the sublime about you, the mantle of the ugly!
And when your soul becometh great, then doth it become haughty, and in your sublimity there is wickedness. I know you. In wickedness the haughty man and the weakling meet. But they misunderstand one another. I know you.
Ye shall only have enemies to be hated, but not enemies to be despised. Ye must be proud of your enemies; then, the successes of your enemies are also your successes.
Resistance — that is the distinction of the slave. Let your distinction be obedience. Let your commanding itself be obeying! To the good warrior soundeth “thou shalt” pleasanter than “I will.” And all that is dear unto you, ye shall first have it commanded unto you.
Let your love to life be love to your highest hope; and let your highest hope be the highest thought of life! Your highest thought, however, ye shall have it commanded unto you by me — and it is this: man is something that is to be surpassed. So live your life of obedience and of war! What matter about long life! What warrior wisheth to be spared! I spare you not, I love you from my very heart, my brethren in war! Thus spake Zarathustra.
Von unsern besten Feinden wollen wir nicht geschont sein, und auch von Denen nicht, welche wir von Grund aus lieben. So lasst mich denn euch die Wahrheit sagen!
Meine Brüder im Kriege! Ich liebe euch von Grund aus, ich bin und war Euresgleichen. Und ich bin auch euer bester Feind. So lasst mich denn euch die Wahrheit sagen!Ich weiss um den Hass und Neid eures Herzens. Ihr seid nicht gross genug, um Hass und Neid nicht zu kennen. So seid denn gross genug, euch ihrer nicht zu schämen!
Und wenn ihr nicht Heilige der Erkenntniss sein könnt, so seid mir wenigstens deren Kriegsmänner. Das sind die Gefährten und Vorläufer solcher Heiligkeit.
Ich sehe viel Soldaten: möchte ich viel Kriegsmänner sehn! „Ein-form“ nennt man’s, was sie tragen: möge es nicht Ein-form sein, was sie damit verstecken!
Ihr sollt mir Solche sein, deren Auge immer nach einem Feinde sucht—nach eurem Feinde. Und bei Einigen von euch giebt es einen Hass auf den ersten Blick.
Euren Feind sollt ihr suchen, euren Krieg sollt ihr führen und für eure Gedanken! Und wenn euer Gedanke unterliegt, so soll eure Redlichkeit darüber noch Triumph rufen!
Ihr sollt den Frieden lieben als Mittel zu neuen Kriegen. Und den kurzen Frieden mehr, als den langen.
Euch rathe ich nicht zur Arbeit, sondern zum Kampfe. Euch rathe ich nicht zum Frieden, sondern zum Siege. Eure Arbeit sei ein Kampf, euer Friede sei ein Sieg!
Man kann nur schweigen und stillsitzen, wenn man Pfeil und Bogen hat: sonst schwätzt und zankt man. Euer Friede sei ein Sieg!
Ihr sagt, die gute Sache sei es, die sogar den Krieg heilige? Ich sage euch: der gute Krieg ist es, der jede Sache heiligt.
Der Krieg und der Muth haben mehr grosse Dinge gethan, als die Nächstenliebe. Nicht euer Mitleiden, sondern eure Tapferkeit rettete bisher die Verunglückten.
Was ist gut? fragt ihr. Tapfer sein ist gut. Lasst die kleinen Mädchen reden: „gut sein ist, was hübsch zugleich und rührend ist.“
Man nennt euch herzlos: aber euer Herz ist ächt, und ich liebe die Scham eurer Herzlichkeit. Ihr schämt euch eurer Fluth, und Andre schämen sich ihrer Ebbe.
Ihr seid hässlich? Nun wohlan, meine Brüder! So nehmt das Erhabne um euch, den Mantel des Hässlichen!
Und wenn eure Seele gross wird, so wird sie übermüthig, und in eurer Erhabenheit ist Bosheit. Ich kenne euch.
In der Bosheit begegnet sich der Übermüthige mit dem Schwächlinge. Aber sie missverstehen einander. Ich kenne euch.
Ihr dürft nur Feinde haben, die zu hassen sind, aber nicht Feinde zum Verachten. Ihr müsst stolz auf euern Feind sein: dann sind die Erfolge eures Feindes auch eure Erfolge.
Auflehnung—das ist die Vornehmheit am Sclaven. Eure Vornehmheit sei Gehorsam! Euer Befehlen selber sei ein Gehorchen!
Einem guten Kriegsmanne klingt „du sollst“ angenehmer, als „ich will“. Und Alles, was euch lieb ist, sollt ihr euch erst noch befehlen lassen.
Eure Liebe zum Leben sei Liebe zu eurer höchsten Hoffnung: und eure höchste Hoffnung sei der höchste Gedanke des Lebens!
Euren höchsten Gedanken aber sollt ihr euch von mir befehlen lassen—und er lautet: der Mensch ist Etwas, das überwunden werden soll.
So lebt euer Leben des Gehorsams und des Krieges! Was liegt am Lang-Leben! Welcher Krieger will geschont sein!
Ich schone euch nicht, ich liebe euch von Grund aus, meine Brüder im Kriege!
Also sprach Zarathustra.
Український переклад - Д.В., виконаний здебільшого з англійського перекладу Thomas Common.
Перекладався не сам текст, а те, що я бачив "за текстом". Запитання та критика вітаються.
→ наступна частина ←
