Друкарня від WE.UA

байдужість

допоки я — сонце, ти поруч.
в момент, як стаю мерзлим снігом, — вже ні.
не можу збагнути причини цього.
а може, тобі просто похуй?

якщо уже так, — я прийму, прямо тут.
але попрошу: не турбуй мене більше.
тебе я не грітиму сонця теплом
і більше не буду я грішна.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
jinikamin
jinikamin@jinikamin we.ua/jinikamin

мистецтво створює несказанне

23Довгочити
363Прочитання
4Підписники
Підтримати
На Друкарні з 4 вересня

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • v.b | сон | цикл “асиметрія”

    Цей вірш — про втечу від перевантажених думок і чужих суджень. Про бажання впасти в поле і розчинитись у нічній тиші, де світанок більше не важить нічого. Лиш поле, волошки й спокій, якого не зламати жодним голосом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • “ Місто “

    У місті, де вуличні ліхтарі боролися з темрявою, я стояв на краю безодні, відчуваючи, як страх пронизує мою душу. Це місце, де реальність і фантазія перепліталися, де кожен крок міг стати останнім.

    Теми цього довгочиту:

    Проза

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • v.b | сон | цикл “асиметрія”

    Цей вірш — про втечу від перевантажених думок і чужих суджень. Про бажання впасти в поле і розчинитись у нічній тиші, де світанок більше не важить нічого. Лиш поле, волошки й спокій, якого не зламати жодним голосом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • “ Місто “

    У місті, де вуличні ліхтарі боролися з темрявою, я стояв на краю безодні, відчуваючи, як страх пронизує мою душу. Це місце, де реальність і фантазія перепліталися, де кожен крок міг стати останнім.

    Теми цього довгочиту:

    Проза