допоки я — сонце, ти поруч.
в момент, як стаю мерзлим снігом, — вже ні.
не можу збагнути причини цього.
а може, тобі просто похуй?
якщо уже так, — я прийму, прямо тут.
але попрошу: не турбуй мене більше.
тебе я не грітиму сонця теплом
і більше не буду я грішна.
це кумендо, як щастя заміняється розпачем в моменті.
життя має багато поганого, але воно не погане. я люблю жити це життя. люблю долати труднощі і знову посміхатися. все завдяки мені, я сама збудувала свій мир.
успіх - бажання кожного, та чи готовий кожен до зусиль, що доведеться викласти в обмін? а чи готовий кожен до відчуття пустоти великого успіху..?
Коли Ніхто опинився в лікарні з пневмонією, то цілими днями писав білі вірші на білій стелі. А ще – звичайні, римовані, на стінах і тумбочці; але там їх бачила хтонічна бабка-прибиральниця і затирала брудною ганчіркою...
Коли Ніхто опинився в лікарні з пневмонією, то цілими днями писав білі вірші на білій стелі. А ще – звичайні, римовані, на стінах і тумбочці; але там їх бачила хтонічна бабка-прибиральниця і затирала брудною ганчіркою...
