1:01, "Cracker Island" висікає іскри в моїх мізках, Thundercat підбиває вступити до якогось культу, кожен його підспів лунає смарагдовим калейдоскопом віхоли, можливо, винен і абсент. Я лежу у ванні, зі зламаного змішувача капає вода, б'є по моєму лобі. Це могло б здатися чудовою тортурою, якби я розумів, що відбувається. Але в моїй голові була тільки молода незнайомка, яку я зустрів минулого вечора. Я моцно випив того разу, але це зовсім не завадило мені справити враження уважного джентльмена.
Так, Я багато блював у вбиральні бару, на вулиці в урну, в таксі на підлогу, вдома начебто теж на підлогу. Але цей струс зовсім не затьмарив мій вечір. Я думав тільки про те, що навколо цієї жінки весь вечір кружляв німб, Я назвав би її Альфою та Омегою, але запам'ятав лише прізвище Браніште. Вона щось розповідала мені про своє походження, але я був надто зайнятий спогляданням. Я точно пам'ятаю, що пожирав її очима, намагаючись вловити кожен її елегантний рух. Вона досить кокетливо гралась келихом у своїх долонях, а на її губах весь час блищала легка посмішка.
Я кретин: на її лівій щоці сім родимок, якби я провів лінію між ними, то вони точно утворили фігуру у вигляді сузір'я Великої Ведмедиці, колір її очей схожий на розпечене скло, яке тільки дістали з печі. Я запам'ятав і вловив усе, окрім найважливішого, життєво необхідного. Я не запам'ятав її імені..
пісня закінчилась.
Пальці тремтячи злодійкувато тягнуться в кишеню за цигаркою. Затяжка, видих, смішок. Грає "Glimpse of us". Сигаретний дим залишає каламутну плівочку на моїх сльозах. Я побачив твої груди цього вечора. Але ця картина швидко розпливлася у потоках кальвадосу. Я міг би присягнути, що на твоїй шкірі був бурбон. І я змішував їх у шаленому вирі подій цього злощасного вечора. Браніште, що ти зробила зі мною? Можу заприсягтися, що ти точно дорікала мені за те, що я зовсім не вмію пити, а я був п'яний до того, як бармен змішав перші інгредієнти. Стіни вбиральні були вкриті блядсько-бардовим кахлем, Я пам'ятаю його грубу текстуру, Я пам'ятаю як твої зуби впивалися в мої плечі, як ти майже пошепки називала моє нікому не потрібне ім'я. Тільки поглянь на нас: Я не зміг би і пошепки сказати про те, що ми давно стали нудними дорослими.
Я запам'ятав кожну деталь того вечора і скоріш за все, перерахував усі ластовиння на твоїх плечах, мабуть...284…
Я запам'ятав усе, крім твого прекрасного імені, Браніште.
Сигарета давно згасла під натиском крапель, які котилися моїм лобом. Я стискав щелепи до скрипу зубів, до гомону в голові, намагаючись згадати. Я хапався за кожен шматок яскраво-жовтогарячого кольору з присмаком білого рому. О боже, це ти, це ти, це ти і я більше ніколи тебе не зустріну. Я більше не торкнуся тебе і не побачу твої акуратні груди. Браніште, це мій мат.
А може, тебе й тоді не було. І груди мені показала незнайома жінка, а всі фарби Я побачив завдяки абсенту. Але на моїх губах все ще теплиться твій поцілунок, на кінчиках моїх пальців все ще липне бурбон, а ніс лоскоче твій безневинний квітковий аромат, але я так і не зміг згадати твоє прекрасне ім'я, Браніште.
