Мала я в житті періоди, коли депривацію сну можна було вважати моїм другим ім'ям: починаючи зі школи, коли доводилося прокидатись о шостій або раніше, а заснути вдавалось о другій чи третій, закінчуючи нічними змінами на роботі, після яких вдень не дуже й поспиш, бо треба ще жити це життя та вирішувати свої «серйозні дорослі справи», і просто нестабільним графіком, понаднормовою роботою та ще всякою такою нечистю (фу!).
Багато років я вважала, що мені ок із максимум чотиригодинним сном, а потім організм збунтувався — і мене почало просто по десятку разів на день «вирубати» на робочому місці, а в вільний час я взагалі не могла змусити себе бодай якось функціонувати. Хоч-не-хоч довелося починати нормально спати.
Тому коли зараз люди розповідають мені, що мало сплять, чудово почуваються, і «кому взагалі ті вісім годин сну потрібні, це просто дурна трата часу!», я лише красномовно мовчу й не втручаюсь — це канон (вибачте, моя голова надто зіпсована мемами)... Але якби раптом таки вирішила дати якусь некваліфіковану пораду, порекомендувала б почитати книгу Метью Вокера «Чому ми спимо», бо це одна з найцікавіших наукпоп штук, що мені коли-небудь траплялися!
Книга чудово структурована, легко та просто написана, а головне — корисна для практичного застосування.
Для початку автор пояснює, що таке сон, як він взагалі працює і що відбувається в нашому мозку та решті організму, коли ми гостюємо в царстві Морфея. Друга частина книги присвячена функціям, які виконує сон і що буде, коли ми не спатимемо так, як треба, третя — сновидінням, а четверта — всьому по трохи.
Інколи Метью Вокер розповідає те, що ми вже знаємо, а інколи спростовує досить популярні серед людей переконання, які, на перший погляд, видаються досить логічними. Наприклад, про те, що кофеїн може спричинити проблеми зі сном, нам відомо. А як щодо факту, що від снодійних більше шкоди, ніж користі? Що мелатонін, який багато хто ковтає на постійній основі, насправді корисний тільки в деяких конкретних ситуаціях і вже точно не є снодійним? Що алкоголь насправді не допомагає заснути та краще спати, навіть попри те, що викликає (начебто) сонливість? Що якщо ви часто не можете заснути, це ще не означає, що в вас безсоння?
І це тільки те, що я швидесенько пригадала. Крім цього в книзі є багато прикладів наукових експериментів та досліджень, а також цікаві розповіді — як, наприклад, про чоловіка, який під час сну вбив свою тещу...
Але, мабуть, основною причиною моєї любові до цієї книжки стало в хорошому сенсі упереджене ставлення до автора, бо хіба може не подобатись людина, яка науково доводить, що нам всім потрібно більше спати й перестати підживлювати культ зневаги до сну та жертвування ним заради успішного успіху, продуктивності та ще цілої купи різних штук, яких все одно не вийде досягти, якщо ми невиспані й причмелені!
Тому мій стратегічний хитрий і злобний план полягає в тому, щоб всі-всі-всі прочитали цю книжку, використали знання на практиці — і світ став отаким:
Звісно, інколи може здатися, що Вокер трохи драматизує, описуючи жахливі наслідки хронічної депривації сну, яка є нормою для багатьох із нас, але це має свої плюси: після таких застережень хочеться негайно бігти налагоджувати свій сон. І гірше від того нікому точно не стане.
Також книга може здатися вам занадто спрощеною, якщо ви пов'язані з наукою тісніше, ніж я (тобто хоч якось). Тоді ви, мабуть, і не є цільовою аудиторією цієї книги. Але особисто мені було цікаво дізнатися щось нове про свій організм, не продираючись при тому через складні терміни, наукову лексику тощо. І впевнена, що багато кому так теж набагато простіше.
Враховуючи все вищенаписане, я ставлю книзі 10/10 й наполегливо рекомендую вам бігти по неї в книгарню.
Написано для телеграм-каналу «Нотатки про книги і вино»: https://t.me/wine_and_books
