TL;DR
Тому що з їх допомогою можна поринути в мою улюблену наукову фантастику з максимальним зануренням.
Цього разу, раптово, не переклад, а власні думки, рефлексії та сподівання. Тут я не буду розповідати, що таке НРІ, а розповім, як зустрівся з цим феноменом і як зачепило.
Про те, що таке НРІ – наприклад, ось є допис на Друкарні.
Знайомство з автором допису
Мені 31 рік уже. Тобто на момент знайомства з НРІ було 30. Чимало всього в житті спробував, захоплювався історією рідного краю, різноманітними політичними вченнями, писав вірші, адміністрував різнобарвні онлайн-спільноти, грав у гурті. Проте крізь усі роки проніс любов до наукової фантастики: до комерсантів у магнітних черевиках, які мандрують крізь чорну безодню; таємничих надлюдей, що стрибають між вимірами; безстрашних авантюристів, що виживають у неймовірних смертельно небезпечних світах.
Я пірнав у наукову фантастику подекуди доволі глибоко, читав Крайтона, Кларка, Азімова, Хайнлайна, Маккефрі та все інше, що спершу знаходив у татовій бібліотеці, а потім добував сам. Прочитав майже всю бібліографію Роджера Желязни, до прикладу.
Відповідні кінострічки, телесеріали, відеоігри, аніме, мультсеріали, комікси – як мажорних видавництв, так і вишукане інді, – все це супроводжує мене практично все життя. Хіба що тільки НФ живопис і радіовистави залишив осторонь.
Уявіть тепер, що я відчув, коли виявилось, що є цілий пласт, цілий жанр творчості, який не лише є неймовірним художнім багатством, пов’язаним з НФ, а й пропонує унікальний, ні на що не схожий досвід, неймовірний ступінь занурення.
Як автор познайомився з НРІ
Трапився у рекомендаціях YouTube канал M87* Games. Там матеріал якнайвищої якості, що відповідає вимогам вимогливого українського глядача: звук, освітлення, гумористичні скетчі – і все в форматі до 15 хв. Там розповідають, як грати в НРІ, як проводити НРІ, як готуватися до НРІ та дають інші поради. Я ввесь його матеріал спершу переглянув раз, потім переглянув ще раз, коли готувався до першої участі як гравець, а потім пройшовся утретє, коли готувався уперше проводити гру.
Тобто виявилося, що можна зібратися з друзями (або геть незнайомими людьми) наживо чи у відеодзвінку – та уявляти себе героями війн банд кіберпсихів, космічними лицарями, захисниками Землі від прибульців – та ким завгодно, і при цьому всьому ще й доводити історії до якогось логічного завершення.
Важко пригадати, як стався перехід від каналу M87* Games до гри “Кавалерія”. Здається, моя думка була така, що оскільки це видавництво, то вони повинні продавати щось цупке, якісь книги правил чи ще щось такого роду, але на запит там відповіли, що деякі матеріали доступні безплатно, а деякі – для патронів на Patreon + Buy Me a Coffee, тож я пішов дивитися, які матеріали там є.
Так я зустрівся з Кавалерією – НРІ про величезних пілотованих бойових роботів у світі темного постсингулярного майбутнього. Але цей допис не про неї.
Що дають НРІ
Жодних обмежень
Перш і понад усе – НРІ не накладають жодних обмежень. Коли книга чи кіно – це зафіксована історія, а відеогра – це скінченна кількість варіацій, хоч цих варіацій і дуже багато, то НРІ – це нескінченний простір для фантазії.
Ця особливість виділяє їх над усіма іншими медіями. НРІ обмежені лише тим, що здатен вигадати ваш розум.
Потрібно куди менше зусиль для втілення ідей
Створення кінострічок, мультфільмів, коміксів, відеоігор вимагає вкладення чималих ресурсів, зусиль багатьох фахівців різного профілю.
НРІ наближаються в цьому аспекті до художньої літератури. Так, успішній на аматорському етапі НРІ знадобляться редактура, верстання, ілюстрації, вебсайт, але це щонайбільше те саме, що й при написанні повістей і романів.
А у випадках, коли створювати власну НРІ немає змісту (частіше трапляється саме так: уже є купа готових варіантів) – можна сформувати власну рольову пригоду в текстовому форматі, й запропонувати іншим. Власну унікальну фантастичну ситуацію (я б не називав це “сюжетом”). Таке звуть саме “пригодою”, як правило.
Соціальна активність
НРІ – практично в усіх випадках є соціальною взаємодією. З майстром та іншими гравцями.
Щодо самих осіб гравців – є два варіанти:
Вмовити когось із власних друзів (“Пограймо, як у Дивних дивах”)
Знайти таких же зацікавлених у клубі, або в себе у місті (Інріум підтримує список українських рольових спільнот), або в мережі – наприклад, на Discord (Інріум, Roleplay солов’їною, ті ж таки M87* Games – спільнот чимало).
Тож або друзі вже є, або цих друзів доведеться нескладним чином знайти.
Перевтілення
Це щось типу “бути кимось іншим”. Тут ескапізм куди глибший, ніж у відеоіграх. У комп’ютерній рольовій грі ігровий процес – це натискати кнопочки, обирати один варіант відповіді з кількох доступних. Може, комусь і вистачає цього для занурення, але мене це вириває з буденності не надто сильніше, ніж при прочитанні книги.
НРІ ж – вимагають:
приймати рішення за свого персонажа, причому не зі списку, а будь-які, які вдасться вигадати (в деяких випадках завадити може ведучий гри, але частіше невідповідні рішення стикаються з важкими наслідками, ось і все)
висловлюватись за свого персонажа від першої особи. Можна, хоч і не обов’язково, застосовувати якусь акторську майстерність.
відчувати за свого персонажа. Необхідно вловлювати, як би персонаж реагував на ситуації, слова та дії інших.
Серед тих, кого я грав (у дужках вказані ігрові системи НРІ):
Хенеб, син кочівників, пілот напіврозумної бойової машини – катафракта (Кавалерія);
Антон Барр, космічний пілот і авантюрист-контрабандист (Краєходці);
головоріз із Найт-сіті у 2045 році, ім’я якого я забув (Cyberpunk RED);
Хеліх, священник культу Сонця серед підземників 7021 сторіччя (Savage Worlds);
Бйорн Кего, космічний культист (Death in Space);
Летшарн, доккальфар – космічний темний ельф (When the Wolf Comes);
Реймонд Майлз, студент кінематографічного факультету Бостонського університету в 1994 році (Delta Green).
Ну ось, я похвалився досвідом; тепер про переваги та недоліки НРІ як заняття, як я це бачу.
Що НРІ забирають
Час
Найменша доцільна сесія НРІ – це 2 години, норма – 3-4, хоча автор чув про сесії до 8 годин, достатньо лиш розумно розставити перерви. Якщо мова не про ваншот (одиничну сесію), а кампанію (тривалу рольову історію), то необхідно знайти в тижневому розкладі комірку, яка підійде всім учасникам дійства, і чим цих учасників більше – тим це складніше.
На превеликий жаль, це практично відсікає тих, у кого ненормований графік або розклад роботи не є тижневим.
4 години на тиждень ÷ (16 × 2 + 8 × 5) годин вільного часу на тиждень × 100% = 5,(5) % ≈ 5,56%. Ігрова сесія раз на тиждень займає приблизно вісімнадцяту частину вільного часу. І це якщо вона в вас одна.
Слід зауважити, що НРІ вимагають суттєвої концентрації, і не вийде просто поставити на паузу, як книгу чи Netflix (ні, ну всі зрозуміють потребу відійти, але ж не кожні 15 хвилин).
Для підготовки ж до НРІ як таких не потрібен якийсь великий час; як правило, ведучі на старті гри допомагають усе зрозуміти. Я рекомендую переглянути відео на каналі M87* Games; там людською українською мовою показано, до чого варто готуватися.
Усамітнення
Якщо у вас у житті забагато взаємодії з людьми, і у вільний час хочеться просто посидіти в тиші – ймовірно, НРІ – не для вас.
Неочевидні проблеми світу НРІ
Засилля D&D
Я з самого початку хотів грати в науково-фантастичні ігри, й досі граю лише в такі. Не маю відрази до фентезі, проте певні обмеження в НРІ дають змогу цьому новому хобі не пожирати ввесь вільний час.
Чекати на оголошення про НРІ, де сетинг не був би фентезійним, мені довелося десь місяць. Майже всі запрошення були на D&D 5 редакції, Pathfinder, Dungeon World, Поклик Ктулху…
Хоча якщо для вас немає такого табу – запрошення пограти ллються невпинним потоком. Причому зазвичай окремо виділяються ігри, що підходять новачкам, і таких більшість.
Можна натрапити на російськомовних
Одного разу вже на старті гри виявилося, що один з гравців має намір грати російською. Я на той момент нічого не міг з цим зробити.
Правила такі: якщо як гравець маєш будь-які табу, то мусиш сказати про них іще тоді, коли зголошуєшся на гру, відразу. Я цього не зробив, тому довелося дограти, сяк-так стримуючи дискомфорт.
На щастя, росіянам, які потрапляють до українських спільнот НРІ, зразу зазвичай пояснюють, що вони зайшли не в той салун.
Рольові кампанії вимагають відповідальної залученості
Просто кажучи, не можна відмовитися на середині, після кількох сесій, коли ще тільки починається щось цікаве.
Точніше, ніхто не може примусово змусити вас приїхати до клубу чи зайти в Discord. Але відпасти на середині буде, скажімо так, неетично… Адже через таке вся кампанія може розвалитися. Будуть розчаровані інші гравці, а особливо – ведучий, який напружено готував історію.
Якщо вагаєтесь, що щось може піти не так – саме для розвіювання сумнівів призначена нульова сесія, яка для незнайомих гравців зазвичай обов’язкова. Цілком нормально під час або після неї відмовитись.
Якщо ж ви не певні, що НРІ узагалі підходять вам як регулярне заняття – погодьтесь для початку на ваншот (гру з однієї сесії). Після такого все стане ясно.
Чи надовго в мене це захоплення?
Здається, мене більше захоплює проводити ігри, аніж грати в них. І цим я займатимуся й надалі.
Поки не запропоную гравцям усі різновиди етичних дилем, поки не зіткну своїх героїв з суперінтелектом, поки не спробую вигадати власних чужинців… Попереду чимало цікавого.
