Простирадло миле,
Пахнучи тобою,
Чуття затуманливе
Хтивою думкою.
Долонне твоє,
Мною небачене,
Ціною любою,
Річчю безтурботною.
Захищу я тебе
Квіткою марною,
Рисами кучерявими,
Але моєю любов'ю
Простирадло миле,
Пахнучи тобою,
Чуття затуманливе
Хтивою думкою.
Долонне твоє,
Мною небачене,
Ціною любою,
Річчю безтурботною.
Захищу я тебе
Квіткою марною,
Рисами кучерявими,
Але моєю любов'ю
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.