Простирадло миле,
Пахнучи тобою,
Чуття затуманливе
Хтивою думкою.
Долонне твоє,
Мною небачене,
Ціною любою,
Річчю безтурботною.
Захищу я тебе
Квіткою марною,
Рисами кучерявими,
Але моєю любов'ю
Простирадло миле,
Пахнучи тобою,
Чуття затуманливе
Хтивою думкою.
Долонне твоє,
Мною небачене,
Ціною любою,
Річчю безтурботною.
Захищу я тебе
Квіткою марною,
Рисами кучерявими,
Але моєю любов'ю
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.
Вчора сиділа, шукала натхнення для поста і натрапила на такий цікавий генератор, не очікувала, що сайт зможе бути настільки корисним.
Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.
Вчора сиділа, шукала натхнення для поста і натрапила на такий цікавий генератор, не очікувала, що сайт зможе бути настільки корисним.