Простирадло миле,
Пахнучи тобою,
Чуття затуманливе
Хтивою думкою.
Долонне твоє,
Мною небачене,
Ціною любою,
Річчю безтурботною.
Захищу я тебе
Квіткою марною,
Рисами кучерявими,
Але моєю любов'ю
Простирадло миле,
Пахнучи тобою,
Чуття затуманливе
Хтивою думкою.
Долонне твоє,
Мною небачене,
Ціною любою,
Річчю безтурботною.
Захищу я тебе
Квіткою марною,
Рисами кучерявими,
Але моєю любов'ю
У вірші автор висловлює своє захоплення світом і його красою. Він вітає світло, яке приносить радість і надію, підкреслюючи важливість кожного моменту. У рядках згадуються чотирнадцять всадників, які символізують нові можливості та зміни, пов'язані з досягненням повноліття.
В тексті йдеться про пошук внутрішнього спокою та гармонії в світі, що постійно змінюється. Ліричний герой розмірковує про минуле, згадуючи яскраві моменти, які залишили слід у його серці.
Лірична героїня обіцяє бути вірною, але відчуває, що любов згасла. Вона страждає від зради та забуття, усвідомлюючи, що серце коханого більше не належить їй. Війна забрала його, залишивши її в емоційній ізоляції та печалі.
Мабуть, мені було потрібно полишити цю марну справу - завести нові стосунки. Бо, якщо не заладилось спочатку, то, ймовірно, і такий буде кінець.
Коротенькі оповідання, про Марка - працівника підтримки та ремонту магічних витворів та пристроїв.
Мабуть, мені було потрібно полишити цю марну справу - завести нові стосунки. Бо, якщо не заладилось спочатку, то, ймовірно, і такий буде кінець.
Коротенькі оповідання, про Марка - працівника підтримки та ремонту магічних витворів та пристроїв.