Простирадло миле,
Пахнучи тобою,
Чуття затуманливе
Хтивою думкою.
Долонне твоє,
Мною небачене,
Ціною любою,
Річчю безтурботною.
Захищу я тебе
Квіткою марною,
Рисами кучерявими,
Але моєю любов'ю
Простирадло миле,
Пахнучи тобою,
Чуття затуманливе
Хтивою думкою.
Долонне твоє,
Мною небачене,
Ціною любою,
Річчю безтурботною.
Захищу я тебе
Квіткою марною,
Рисами кучерявими,
Але моєю любов'ю
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Варто заглибитись у невідоме, як споріднене почне з'являтися повсюдно, поглинаючи все інше. Проте, не дивіться у безодню занадто довго...
Варто заглибитись у невідоме, як споріднене почне з'являтися повсюдно, поглинаючи все інше. Проте, не дивіться у безодню занадто довго...