Дональд Трамп заявив про збільшення митного збору з імпорту товарів з Мексики й Канади. Ці країни оголосили про запровадження дзеркального мита. Але відчують це всі регіони світу. Експерти прогнозують глобальне підвищення цін.
Потрібно готуватися. Я подумав, від чого я можу відмовитися?
Перший у списку — болгарський перець. 200 гривень за кіло. 50 гривень штучка. Це неприпустима розкіш — їсти його взимку. Та мені так подобається його смак... Чи то пак подобався. Яскравий, ніжний, хрусткий і соковитий перчик... Він заряджав мене вітамінами й позитивом на цілий день. Я вживав його вранці під час сніданку. Мені було потрібно щось, чим можна закусити кашу. Я різав його тонкою соломкою і хрумкотів. Одного перцю мені вистачало на чотири рази...
Я особливо не афішував цю свою овочеву пристрасть. Боявся викликати осуд й неприйняття. Заздрість чи сміх. Але зміни у світовій економіці змусили мене розкрити свої продуктові карти...
Яка зараз можлива адекватна заміна болгарському перцю? Солоні огірки, квашена капуста... Але я це не люблю... Я не можу щось їсти чи робити, якщо це не викликає в мене кайфу. Так, це корисно й «правильно», але мені не до вподоби. Я хотів би навчитися любити квашену капусту, кайфувати від неї, та я не можу... Дональд Трамп... Усі твої божевільні заяви... А тепер ще й це...
А потім я сказав собі: «Тобі здається, що якийсь нещасний перець — це занадто? Ти збираєшся відмовити собі в харчовому продукті, як дехто в час кризи позбувається яхт, нерухомості, коштовних прикрас? Денис, блядь, роби що хочеш, але перець у тебе на столі має бути! Вилізь зі шкіри, та продовжуй їсти болгарський перець, як звик».
Яка межа мрії? Мрійте про неможливе, щоби досягти необхідного. Хтось, плануючи своє майбутнє, фантазує про будинок в Іспанії та колекцію сучасного мистецтва, а хтось зупиняється лише на автомобілі з пробігом й оплаченій іпотеці. Я точно можу дозволити собі болгарський перець.
