Минуло достатньо часу,
щоб я повірила —
більше не болить.
Та мої шампанські очі
знову видають мою вразливість
від думок про тебе.
Як ти могла так швидко
забути мене? —
викреслити період, який називався «ми»
і почати з початку
з дівчиною,
яка носить моє ім’я?
Невже воно
не стало для тебе згадкою
про етап життя,
який ти називала
«назавжди»?
«Я думала, ти досі зла на мене.
Ти ж знаєш — через що».
Так.
Знаю.
Але не злюсь.
Бо проблема —
ти більше не моя.
А лише небуття,
яке залишиться
в моїй свідомості назавжди.
