Перш за все, хотів би подякувати доволі активному коментатору в моєму попередньому довгочиті про сучасну українську творчість. Можливо, з цією відсилкаю і присвятою мій подальший текст виглядатиме як виправдання, але чи можу я якось вплинути на те, що і як може виглядати? Навряд. Тому покінчимо з цією думкою в першому абзаці, а далі спробую висловити свою думку, щодо понять з заголовку.
Чому взагалі я вирішив, що про це варто написати? Гмм… «нести добро в маси» — не мій поклик, тому вважатимемо, що це нагадування для себе в майбутньому, як сприймати масові активності в мережі і фільтрувати їх для самого себе. Якщо комусь ще це стане в пригоді — супер. Ні, то й ні.
Отже, поїхали.
Шуму в цих ваших (наших) інтернетах — чимало. Що не день, то якийсь активний двіж, і теми для масових обговорень, висловлювань і т.д. вигулькують звідусіль. То хтось з медійних особистостей зашкварився, то ми піддаємо сумніву якісь рішення, то розшаровуємо пласт сьогодення на різні вектори, й шукаємо де й шо пішло не за планом. Заходить людина в інфопростір і — тримай-розпишися. Все шо ви хотіли і не хотіли знати про те, що відбувається тут і зараз.
В якийсь момент людина втомлюється, мозок закипає і починає пульсувати червоним алармом: та за шо? та нашо?
І десь на рівні цього питання, на мою думку, і розгалужуються три доволі схожі зовні, але не настільки й схожі за суттю і наслідками поняття: гайп, актуалізація і, ну, нехай буде, нарощування маси (я не соціолог, тому не знаю більш релевантного терміну. Отже буду послуговуватися таким, який для мене особисто описує концепцію найбільш вдало).
Гайп
Почнемо, як завжди, з визначення. Первісного, на яке вже нашаровуються сучасні контексти і додаткові поп-культурні «обвєси».
Гайп (від англ. hype - "галас", "ажіотаж") — агресивна і нав'язлива реклама, метою якої є формування вподобань споживача.
Назва агресивної та нав'язливої реклами походить від слова, що означає обдурювання, обман або трюк для привернення уваги. Це слово може використовуватися на адресу людини чи назви (бренду) чогось, популярність якого намагаються «роздути» (перебільшити) штучно. Також у соціальних мережах, словом «гайп» називають будь-який ажіотаж навколо чогось, створений не рекламними агентами, а звичайними людьми.
Окей, побачили, усвідомили.
Йдеться про штучно створену двіжуху навколо певного явища, аби отримати певні вигоди. Якщо йдеться про соціалки, схема виглядає просто:
знайшли популярну обговорювану тему (бажано, контраверсійну)
висловити свою думку, застрибнувши у вагончик шакалячого експресу
за рахунок бугурту в коментах і т.д. — затрендитися
отримати власний профіт у вигляді підписників, вподобайок, зростання лояльності, тощо.
Виглядає це частенько дуже брудно і не дуже естетично, але ху ем ай ту джардж?
Аткуалізація
Тут вже цікавенько бо термін використовується у багатьох напрямках, де має свою специфіку. Наведу основні визначення з вікіпедії (ну, щоб по-чесному, і не доплітати власних трактувань):
Актуалізація (мовознавство) — реалізація потенційних властивостей елементів мови в мовленні, використання їх відповідно до мети висловлення і вимог певної мовленнєвої ситуації.
Актуалізація (інформатика) — оновлення інформації згідно з найновітнішими даними.
Актуалізація (психологія) — видобування з пам'яті засвоєного матеріалу (образів, рухів, думок, висловлювань тощо) з метою використання його при упізнаванні, пригадуванні, спомині чи безпосередньому відтворенні. Поняття актуалізація трактується неоднозначно у зв'язку зі специфікою перекладу: трактування актуалізації як процесу відтворення (знань, переживань, дій тощо) пов'язане з використанням одного з варіантів перекладу з латинської (actualis) — «діяльнісний»; актуалізація як реалізація (схильностей, здібностей, задатків тощо) ґрунтується на варіанті перекладу «справжній».
Актуалізація (педагогіка) — видобування з різних видів пам'яті раніше засвоєних знань, умінь або навичок з метою їх подальшого використання при засвоєнні нового матеріалу.
Що загального? Йдеться про повторення і акцентування уваги на певній інформації, яку в подальшому застосовуватимемо для конкретних дій, вчинків, виборів. Далі наведу приклад, в якому, на мою думку, доволі чітко можна побачити відмінність від гайпу, а також чим вони можуть бути схожі і чому ми можемо їх плутати.
Нарощування маси
Тут я визначень з вікі не наводитиму, бо не певний у тому, який саме термін описує це явище. Напишу на хлопський розум, як сам бачу цей процес.
Існують штуки, про які кожен окремо може собі спокійно знати. Більш того, в своїй бульбашці послуговуватися цим знанням. Це про принципи, якісь внутрішні правила і розуміння що ок, що не ок, і як змінити «не ок» на «ок».
Але коли кожен мовчки для себе знає, об’єктивна реальність при тому не дуже то й змінюється. Для того, щоб ідея набрала трансформаційного імпульсу, необхідно щоб ця ідея була видима і чутна, а також мала достатню підтримку.
Що я маю на увазі? Ну, наприклад, десь на площі побили студентів. Кожен, теоретично, міг мовчки засуджувати цю подію вдома. Але хтось — вийшов і вголос сказав про те, шо воно не ок. Прикладом, кілька десятків. Почувши їх, доєдналося ще скількись. І десятки перетворилися на сотні, ті — на тисячі, і з рештою — маємо достатню масу зацікавлених у рішенні проблеми людей, таку, що здатна творити зміни.
Давайте конкретно
Тепер давайте на якомусь гучному прикладі спробуємо розглянути, де в контексті однієї справи може бути гайп, де актуалізація, а де — нарощування маси для впровадження трансформацій.
Всіх уже нудить, мабуть, від справи зі Спартаком. Але для ілюстративності круто мати кейс (вибачайте, пані Фаріон) реальний і гучний, навколо якого розв’язалася полум’яна дискусія.
Гайп в цьому разі: сотні тіктокерів, далеких від психології як такої, висловилися щодо доробку Полудьоного, навіть якщо висловлювання це було водянисте і сумбурне. «Ми за все хороше проти всього поганого». В результаті — перегляди, обговорення, активність на сторінках, стрімко зростає кількість підписників. Далі ці люди продовжать знімати гумористичні скетчі, вести свій б’юті-блог або крафтити прикольні штуки. Але тема свою справу виконала, розширила авдиторію. На тому й усе.
Актуалізація в цьому разі: всі ми неодноразово зустрічалися з терміном «критичне мислення». Ця штука має на увазі в тому числі й факт-чекінг, й купу інших корисних додаткових дій. Справу зі Спартаком можна розглядати не навколо фігури Суботи, а навколо систематичної помилки сучасного споживача, схильного підсідати на комфортне без будь-якої перевірки на чесність, корисність, безпечність, надійність, тощо. Якщо людина поширить думку про те, що в сучасному світі варто перевіряти інформацію, і закличе відповідально ставитися до власних інфо-бульбашок — чи буде така людина гайпожером? Особисто мені так не здається.
Нарощування маси: справа зі Спартаком підсвітила проблему сучасної системи психотерапії як такої. Відсутність ліцензій, корумпованість наукового апарату, тощо. Дописи про системні помилки, які допустили сам факт існування поточної ситуації, фокусуються на великій проблемі і на методах її рішення. Поширення таких дописів — підсвічує актуальність питання для суспільства. Чим більш поширена ця тема, тим більше шансів, що громадське обурення може повпливати на недосконалу систему.
Чи очевидна різниця між першим, другим та третім? Як на мене — так.
А що ви думаєте? І як для себе відрізняєте гайп від теми, на яку варто говорити?
