Сила слова величезна. Воно здатне зачепити, спонукати, надихнути, торкнути і не відпустити. Саме слова чіпляють нас у книзі. Вони - основа. Зі слів починається ними і завершується історія. Та не менш важливим за зміст наших слів, є форма їх подачі.
Приклад:
Він любив її.
Просте речення, яке доволі часто зустрічвється в книгах. В залежності від контекту, може набувати як сумного трагічного, так і милого затишного забарвлення.
Але що якщо погратися з тектом?
Він любив її.
Він любив її.
Він любив її.
Речення не змінилося, але змінився акцент. У першому випадку наголошується на ньому – чоловікові (або ж іншому суб’єктові чоловічого роду) та справжньості його почуттів. У другому випадку акцент на самих почуттях, тоді як у третьому - на жінці, на яку спрямована увага, симпатії та потреби. Здається, нібито звичайне виділення слів, але змінюється посил, що працює на сюжет.
З цього можна зрозуміти, що письменник володіє владою; письменник грає в ігри. Саме про них ми сьогодні поговоримо.
Про слова виділені курсивом я вже розповіла, тому згадаймо деякі інші прийоми ⃰.
Слова капслоком або СЛУХАЙТЕ НАС
Якщо ви не Дональд Трамп, то ставитесь до камлоку ОБЕРЕЖНО. Слова капслоком звучать грубо, ніби на тебе хтось кричить. Моє покоління загалом ставиться до них дещо упереджено .
Натомість в літературі це гарний прийом, коли доречно знову ж таки виділити, наголосити на чомусь, підвищити тон і загальну емоційність.
Приклад:
Остап стояв перед своїми друзями більше не здатен тримати мовчанку: хто вони, люди, що так насміхалися з його мрії?
Остап стояв перед своїми друзями більше не здатен тримати мовчанку: хто вони, люди, що так насміхалися з ЙОГО МРІЇ?
Є різниця? Очевидно. Автор наголошує на важливості мрії, привертає увагу. Він додає голосу герою, робить тихий момент гучним.
Три крапки і квадратні дужки: нерозкриті можливості
Три крапки застосовуються не часто, як і квадртні дужки, але теж здатні змінювати контекст.
Три крапки роблять паузу, додають задумливості, незавершності або й затягнутості на початку (в залежності від місця, де стоять).
Приклад:
Що ж, гаразд, я не буду тебе тримати, ти вирішила піти ще відколи ми сиділи під дашком театру, дивно тримати тебе зараз.
Що ж… гаразд, я не буду тебе тримати… ти вирішила піти, ще відколи ми сиділи під дашком театру… дивно тримати тебе зараз.
В даному прикладі відчувається біль героя, наче йому потрібен час, щоб сказати, переосмислити почуте.
З квадратними дужками ще цікавіше. Вони покликані розширити інформацію, додати розуміння, паралельно відокремлюючи це, виносячи за межі. Як на мене, вони ще й мають естетичний вигляд.
Отже, приклад:
Світ обертався навколо них, п’ятеро хлопців, що не досягли висот, були значно вищими за тих, хто здався на шляху до свободи. Та вони з народження були митцями!
Світ обертався навколо них, п’ятеро хлопців, що не досягли висот, були значно вищими за тих, хто здався на шляху до свободи. [Та вони з народження були митцями!]
В другому випадку ми додаємо невідому інформацію, своєрідне пояснення, що поглиблює наше враження від героїв та їх ідеалів.
Слова поєднані дефісом, як нова повноцінна форма
Розкажу про ще один прийом. Його я обожнюю, хоча сама застосовую вкрай рідко, а саме великі слова з дефісом.
Дефіс здатен поєднати слова, утворюючи одне цільне явище, яке ліпше передає момент.
Не буду тягнути, приклад:
Списані тексти тяжіли над столом, ніхто не знав стільки їм знадобиться часу, щоб бути почутими, можливо день, а може тиждень до початку осені.
Списані тексти тяжіли над столом, ніхто не знав стільки їм знадобиться часу, щоб бути почутими, можливо день, а може тиждень-до-початку-осені.
В другому реченні ви утворюємо поняття “тиждень-до-початку-осені”, як щось особливе для нас; період, який здатен змінити в даному випадку автора та його списані тексти.
Від подачі тексту змінюється посил. Автор здатен вплинути на наші враження, експериментуючи з формою подачі. Крім цього, форма здатна вплинути на динаміку розвитку сюжету, характеристику персонажів та інші фундаментальні речі в книзі.
Як використає їх письменник? Чи використає взагалі? Його право. Він має владу. Він грає в ігри. Тому саме він і пише правила.
Книга - складна штука. Література - ще складніша. Можливо, ми ніколи її не зрозуміємо, та ми здатні помічати форми, які впливаєють на зміст та суть.
⃰ подані приклади вигадані мною, а не взяті з літератури
