У світі постійного читання, коли тренди змінюються дедалі частіше, а письменницькі традиції, за якими прожило хоча б одне покоління просто не встигають сформуватися, творять сучасні письменники. Тому не дивно, коли виникає проблема, що людина пам’ятає назву книги і трохи сюжет, та просто не здатна згадати автора.
Книги швидко зміннють одна одну, вони не встигають затриматися
Якщо раніше доступ до видавництва і загалом книжково ринку, мали менше людей (писала в основному еліта), то сьогодні більшість з гарним тектом завдяки конкурсам, співраці та іншим платформам, можуть поширювати, доносити власну творчість. Ні не думайте, що я виступаю проти цього. Доступність - це круто. Просто в контексті імен вона не грає на руку авторам.
Так, через великий потік та конкуренцію складно побудувати власний персональний бренд. Стати не історією, а письменником, митцем, якого знатимуть і без неї. Тому раніше ми читали Джека Лондона, Петрарка, Гюго, а сьогодні більше читаємо історії.
Людина часто вибирає літературу, а не письменника. Анотацію, а не ім’я, дизайн, а не витоки
Якщо читач не є фанатом письменника, і не приходить саме по його книги в книгарню, то зазвичай він шукає щось цікаве по анотації, обкладинці чи жанру. Він буквально не звертає увагу на те, хто писав книгу. Йому байдуже. Він формально прочитає ім’я та можливу коротку інформацію про автора позаду, але цілком вірогідно швидко забуде.
Одна позиція ринку
Чим більше позицій на ринку, тим більша впізнаваність. Це особливо цікаво простежувати в Україні на представлених у нас перекладених книгах. Коли видавництво видає багато одного автора, як от Емілі Генрі, то це значно популяризує. Хоча не можу заперечувати того факту, що навіть одна книга може принести популярність, зокрема персональну.
Не розкручений букспільнотою та немедійний автор
Роль букспільноти та букблогерів сьогоні велика. Їх огляди та оцінки висвітлюють не лише книгу, а й письменників.
Дуже поряд стоїть і тема медійності. Не всі такі медійні, як Стівен Кінг і не всім воно насправді треба. Нормально не зринати в соціальних мережах, якщо тобі не цікаво. Тут головне власний творчий комфорт.
Не всі автори люблять, коли їх ім’я часто звучить у книжному середовищі, для них важливо, аби почули написану історія. Водночас, розуміння, хто її написав та яка особистість стоїть за книгою, допомагає виділитися серед іниших, набути образу реальної людини, знайти більше прихильників та задовольнити бажання бути почутими/поміченими, які час від часу виникають у кожного.
Найкраще, як на мене, в питанні імен займати позицію золотої середини, але вибір звісно за авторами.
